Зарубіжна література 6 клас

                     Зарубіжна література,  6-ий клас

Шановні учні та батьки!

Дякую за  виконання домашніх завдань та своєчасне надсилання на електронну адресу і вайбер!

Зверніть увагу! Оновлені матеріали тепер будуть розміщені

на початку сторінки.

Бажаю всім успіхів у навчанні!

Урок 19.   Тема «Літературне літо»

Дата уроку: 6-А – 29.05, 6-Б – 29.05,

6-В – 28.05,   6-Г – 28.05, 6-Д – 28.05

-         Вітаю всіх! Ось і завершується наш навчальний рік. В шостому класі ви продовжили вивчення курсу зарубіжної літератури і прочитали книги, які по праву входять до світової скарбниці культурного надбання людства. Протягом року ми з вами вивчали різноманітні твори, познайомились з кращими міфами древніх народів, дізнались про особливості творчості відомих байкарів, відкрили для себе цікавий світ пригодницьких романів, Різдвяних повістей та фантастичних оповідань.

     В наступному році вас чекають нові відкриття, нові подорожі прекрасним світом літератури з прадавніх часів до нашої доби. Ви дізнаєтесь про особливості історичних романів і детективних оповідань, романтичних повістей і ліричних новел. Ви знову зустрінетесь з кращими митцями слова з різних епох і країн. Тож пропоную вам список рекомендованої літератури для читання під час літніх канікул і з нетерпінням чекатиму ваших вражень від цих прекрасних творів.

До зустрічі в новому навчальному році!

·         «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник»

·         «Балади про Робіна Гуда»

·         Фрідріх Шиллер, «Рукавичка»

·         Роберт Стівенсон, «Вересковий мед»

·         Адам Міцкевич, «Світязь»

·         Вальтер Скотт, «Айвенго»

·         Василь Биков, «Альпійська балада»

·         Джеймс Олдрідж, «Останній дюйм»

·         Олександр Грін, «Пурпурові вітрила»

·         Едгар По, «Золотий жук»

·         Артур Конан Дойль, «Пістрява стрічка», «Спілка рудих»

·         О’Генрі, «Останній листок», «Дари волхвів»

·         Герберт Уелс, «Чарівна крамниця»

·         Рюноске Акутагава, «Павутинка»

·         Айзек Азімов, «Фах»

·         Діана Джонс, «Мандрівний замок Хаула»

·         Корнелія Функе, «Чорнильне серце»

Бажаю всім міцного здоров’я і веселих канікул!

Урок 18. Дата уроку: 6-А – 27.05, 6-Б – 25.05,

 6-В – 26.05, 6-Г – 26.05, 6-Д - 25.05

Тема: Повторення й узагальнення вивченого матеріалу.

-         Діти, в шостому класі ми з вами продовжували долучатись до найкращих надбань зарубіжного письменства, здійснювали подорожі в світі літератури від древніх міфів до  сучасних творів. Я впевнена, що кожен з вас за цей час знайшов свого улюбленого героя і збагатив свої уявлення не тільки про творчість відомих письменників, а й про навколишній світ.

Давайте сьогодні помандруємо сторінками прочитаних книг і пригадаємо матеріал, вивчений протягом року.

1.    Пригадайте вивчені літературні терміни:

-         Що таке художній образ?

-         Які образи називають “вічними”?

-         Чим відрізняються міф і казка?

-         Які особливості байки?

-         Що означає поняття “ езопова мова ”?

-         Назвіть характерні ознаки пригодницького роману.

-         Які вірші називаються хайку?

2.    Дайте відповідь - “ТАК”  чи  “НІ”:

-         “Острів скарбів” – пригодницький роман.

-         “Хамелеон” – фантастичне оповідання.

-         “Маленький принц” – це казка- притча.

-         “Усмішка”- гумористичне оповідання.

-         “Пісня про Гайявату” – поема.

-         “Різдвяна пісня в прозі” – твір, в якому немає фантастичних елементів.

-         “Лисиця і виноград” – це байка.

3.    Назвіть твір, в якому зображено…

-         людство після атомної війни;

-         зустріч двох колишніх гімназистів, які зробили різні чиновницькі кар`єри;

-         важкий шлях золотошукача додому;

-         пригоди космічного поштаря на планеті, населеній звірами, що “читають” думки;

-         пошуки сенсу буття, не зважаючи на фізичні вади;

-         відповідальне ставлення до тих, кого приручили.

4.    Впізнайте  письменника:

-         Він зазначав, що й сам не знає, яка в нього душа – російська чи українська.

-         Він дарував читачам на Різдво свої нові твори.

-         Псевдонім цього письменника перекладається як “банан”, або “бананове деревце”.

-         Він відомий читацькому загалу як письменник-льотчик.

-         Про якого письменника було сказано: “ Він – раб, але мудріший за вільних; він  негарний, але вищий за красенів”?

-         Кому з письменників належить вислів          “ Стислість – сестра таланту ”?

-         Хто з письменників певний час був золотошукачем у Клондайку?

-         Кого з митців називали поетом-орачем?

5.    Впізнайте  героя твору:

-         Він народився сліпим, але, отримавши мудре виховання, спромігся  знайти своє місце у житті.

-         Він викрав у богів вогонь для людей, за що був жорстоко покараний Зевсом.

-         Щоб завоювати серце  коханої дівчини, він осідлав чорта й вирушив до Петербургу.

-         Подорож в Різдвяну ніч кардинально змінила його життя.

-         Він жив на крихітній планеті, про яку старанно дбав, та якось вирушив на пошуки друга.

-         Помітивши чоловіка, якого покусав собака, він узявся розслідувати цю справу.

-         Він переміг лицаря Като і звільнив зачарованих дітей.

Домашнє завдання:

Написати творчу роботу на тему:

 «Твір з програми шостого класу, який мені найбільше сподобався».

Чекаю ваші власні враження про улюблені твори до 25.05

Урок 17. Дата уроку: 6-А - 22.05, 6-Б - 22.05, 6-В - 19.05,
6-Г - 19.05, 6-Д -21.05.

Тема: Контрольна робота за розділами:

«Образ майбутнього в літературі. Сучасна література».

Р. Бредбері «Усмішка»,

 Р. Шеклі «Запах думки»,

А. Ліндгрен «Міо, мій Міо».

- Вітаю всіх! Діти, ми з вами закінчили вивчати розділи «Образ майбутнього в  літературі» та «Сучасна література». Познайомилися з творчістю американських  письменників: Реймонда Бредбері та   Роберта Шеклі.  Відкрили для себе дивовижний світ героїв шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Дізналися про особливості фантастичних творів, проблеми,  на яких зосереджують увагу письменники-фантасти. Прочитані нами твори допомагають  нам не тільки відкривати для себе творчість нових авторів, а й розуміти проблеми сьогодення. Контрольна робота спрямована на перевірку  набутих вами знань та вмінь.

Зверніть увагу:

-         Відповіді на запитання достатнього рівня мають бути двома – трьома реченнями.

-         В творчій роботі має бути не менше семи – восьми речень.

Бажаю всім успіху!

Початковий рівень (по 0,5 б.)

1.В якому творі герой стає свідком знищення цивілізації?

а)  Р. Бредбері  «Усмішка»;  

б)  Р. Шеклі «Запах думки»;

в)  А. Ліндгрен «Міо, мій Міо».

2. Автором картини, яка була виставлена на площі міста (за оповіданням Р.Бредбері «Усмішка») був:

а)  Рафаель;

б)  Л. да Вінчі;

в)  Тиціан.

3. Головний герой оповідання Р. Шеклі «Запах думки» був космічним:

а)  дослідником;

б)  перевізником;

в)  поштарем.

4. Лерою Кліві вдалося перемогти звірів:

а)  силою зброї;

б)  силою думки;

в)  силою техніки.

5. Міо, герой твору А. Ліндгрен, жив зі своїми прийомними батьками у:

а)  Карлстаді;

б)  Стокгольмі;

в)  Віммербю.

6. Вибратися  з в’язниці Като принц Міо зміг за допомогою:

а)  сопілки;

б)  ложечки;

в)  плаща.

Середній  рівень (по 1 балу)

Поясніть значення термінів:

1.     Науково-фантастична література  – це…

2.     Фентезі  – це…

Достатній рівень ( по 2 бали)

1.     Визначте тему та ідею оповідання Р. Шеклі  «Запах думки».

2.     Як ви вважаєте, чому Астрід Ліндгрен називають «Андерсеном нашої доби»?

Високий рівень (3 бали)

Напишіть твір-роздум на одну із тем:

1.     Яка людина, за думкою Бредбері, здатна змінити цивілізацію?

2.     Над якими проблемами заставляє нас задуматися казка-повість

А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»?

Виконані роботи (можна в друкованому варіанті) 

надсилайте на електронну адресу

ttroktanen@gmail.com

Урок 16. Дата уроку: 6-А – 20.05, 6-Б – 18.05,

6-В – 14.05,  6-Г – 14.05, 6-Д – 18.05

Тема:  Реальне і фантастичне у казці

«Міо, мій Міо»

Етапи уроку

- Діти, ви вже познайомились із змістом твору «Міо, мій Міо» і переконались, що в ньому тісно переплітаються реальні і фантастичні елементи. Сьогодні ми поговоримо саме про них.

1.     Пригадайте:

-         Як Буссе потрапив до Країни Далекої?

-         Чому хлопчик став зватися Міо?

-         Кого не вистачало Міо у королівстві? 

-         Яким виявився батько Міо?

-         Чому Буссе не сумував за домівкою?

-         Чому батько  хотів, щоб Міо боровся з лицарем Като?

-          Які цінності у житті головного героя ви вважаєте головними?

-         Як би ви визначили головну думку повісті А. Ліндґрен «Міо, мій Міо»?

2.     Давайте спробуємо заповнити таблицю «Реальне та фантастичне у творі»

  Записуємо в зошити:

Реальне	Фантастичне
Побут сімей, життя міста, сирітство, Міо визволяє поневолених  людей, виснажені люди,  зустріч дітей з батьками.	Золоте яблуко, джин, тато-король,  Країна Далека і Країна Чужинецька, Міраміс – кінь, що вміє літати, невидимий плащ, Хліб, що тамує голод, Ложка, що не залишається порожня, Колодязь, що шепоче казки, Зачаровані птахи, Меч, що розтинає камінь, Лицар Като і його слуги

2. На основі прочитаного, складемо анкету казки «Міо, мій Міо» 

Анкета твору:

1) Жанр: Казкова повість (фентезі)

2) Герої твору:

 Сонячний світ добра: Міо, Бенко, тітка Лундін, тато-король, Юм-Юм, Ірі, Нонно, Ено, Ткаля, Зброяр, діти-птахи

Світ зла і темряви: Тітка Едля, дядько Сікстен, лицар Като, вивідувачі, вартові

3) Елементи сюжету:

Експозиція: Життя Буссе в родині опікунів

Зав’язка: Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни Далекої

Розвиток дії: Буссе - Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за  долю жителів Країни Далекої

Кульмінація: Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като

Розв’язка: Перемога Міо над Като, звільнення дітей

Епілог: Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій

4) Тема - пригоди хлопчика Буссе в казковій Далекій Країні.

5) Ідея - віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших.

6) Проблеми - взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини; роль батьків у житті дитини; материнська любов та піклування

7) Конфлікт твору -  втілення зла - жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добрав образі Міота його друзів

8) Символи:

Образ колодязя що ввечері шепоче - «Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам'ятає їх геть усі». Образ колодязя є символом народної пам'яті, життєвої мудрості фольклору і народних традицій. Почути його казки та пісні може тільки дитина з чистим серцем. Поки є такий невичерпний колодязь, народ з нього черпає силу протистояти злу.

Маленька сіра пташка у замку Като - душа лицаря Като, яка звільнилася з кам'яного полону

9) Моральні цінності, проголошені в повісті: дорослі мають прагнути творити країну Далеку в реальному світі; Любов, Дружба перемагають зло та ненависть; природа завжди служить добру; кам’яні серця дорослих перетворюють дітей на нещасних самотніх «птахів»; люди мають завжди пам’ятати, що зло шкодить в першу чергу їм самим; батьківська любов, родинне тепло є найвищою цінністю в житті.

- Відмежувавши світ дійсності з його сирітством і насильством над дитячою волею від світу казки, свободи і справедливості, Ліндгрен майстерно поєднує фантастичне і реальне. Важливе те, що в цю книгу з традиційною боротьбою добра і зла казкарка зуміла вкласти сучасний зміст: в повісті-казці вгадується одвічне протистояння війни і миру, любові і ненависті.  Герой казки - поборник справедливості - шведський хлопчик-сирота, він же чарівний принц Міо, наділений гарячим, люблячим серцем, хоробрий і мужній, бере верх над уособленням злих сил - лицарем Като.

«Я вже давно живу в Країні Далекій. Я рідко згадую той час, коли мешкав на Упландській вулиці. Тільки інколи згадую Бенка, бо він дуже схожий на Юм-Юма. Сподіваюся, що Бенко не дуже тужить за мною. Бо ніхто краще за мене не знає, як важко людині, коли вона тужить за кимось. Часом я згадую тітку Едлю та дядька Сікстена і більше не гніваюся на них. Мені тільки цікаво, що вони казали, коли я зник. Чи вони помітили, що мене немає? Їм було байдужісінько до мене, може, вони взагалі не завважили, що я зник. Тітка Едля, може, думає, що варто їй тільки піти в парк Тегнера й пошукати, і вона знайде мене десь на лавці...

      Але тітка Едля помиляється. О, як вона помиляється! На лавці в парку Тегнера немає ніякого Буссе. Він подався в Країну Далеку. Він живе в Країні Далекій, де дзвенять срібні тополі, де вночі пастухи розпалюють вогнища, щоб світили їм і гріли їх, де є хліб, що втишує голод, і де в нього є тато-король, якого він дуже любить і який дуже любить його.

    Отож обов’язково читаймо  твори неймовірної шведської письменниці  «Карлсон, що живе на даху», «Пеппі Довгапанчоха», «Знаменитий детектив Блюмквіст», «Брати Лев’яче серце».

    Астрід Ліндгрен переконана, що веселі, добрі історії допоможуть нам бути добрими, справедливими, сміливими, вірити чудеса та творити їх власноруч.

Домашнє завдання:

Підготуватись до контрольної роботи з теми «Образ майбутнього літературі» за творами Р. Бредбері, Р. Шеклі та А. Ліндгрен.

Повторити сюжети, проблематику, ідеї вивчених творів та літературні терміни з даної теми.

Роботу виконати до 18.05

Урок № 15.   Дата уроку: 6-А – 15.05, 6-Б – 18.05,

 6-В – 12.05, 6-Г – 12.05, 6-Д – 18.05 

Тема:  Неймовірна подорож принца Міо.

Етапи уроку

-  Сьогодні ми продовжуємо знайомство з казковою повістю А. Ліндгрен, яка має назву «Міо, мій Міо». Ми вже знаємо, що ця книга про пригоди. І, звичайно ці пригоди неймовірні і казкові. В творі є головний герой – хлопчик Буссе. Але насправді він не просто  самотня дитина, а казковий принц. Він знайде свого батька, а потім вже у ролі принца Міо разом з другом Юм – Юмом вирушить у дорогу, щоб визволити Країну Далеку  від злого лицаря Като.

    Отож, продовжуємо нашу мандрівку і  вирушаємо у тур Країною Далекою разом із принцом Міо.

Пригадайте:

1. Літературна гра «Загублені слова»

   -  Астрід Ліндгрен народилася у невеличкому містечку … (…..)

-         ЇЇ перша повість про пригоди дівчинки називалася … (……)

-    Казкова повість про пригоди хлопчика у чарівній країні називається … (……)

-          «Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного …» (……)

-    Міо, мій Міо,- сказав мій тато-король - оце твій кінь, а звати його… (……)

-          Бабуся Нонно дала мені … плаща, а Юм-Юмо-ві – блакитного (…….)

-     Але знай, є ще країна, що зветься ... А хто там живе? – спитав я. – Лицар … (………)

2. Спробуйте відповісти:

-         Що стало причиною зникнення Буссе з дому? Хто йому в цьому допоміг?

-         Чи змінилося життя Буссе? Якщо так, то яким чином і в яку сторону – кращу чи гірше?

-         Чи вірите ви в такі швидкі зміни у житті людини? Де, частіше за все, відбувається все так швидко і раптово?

-         Що ви відчуваєте до Буссе? Чи спостерігали ви подібні ситуації в своєму житті, в оточуючому світі?

-         А в оточенні яких героїв зображений головний герой повісті – Міо ?

-         Хто з персонажів викликає у вас почуття захопленості, співчуття, поваги, зневаги? Поясніть причину таких різних почуттів і емоцій.

3. Працюємо з текстом.

-         Про що дізнається Міо від мешканців Країни?

-         Куди і з ким вирушив Міо?

-         Якою постає перед героями Країна Чужинецька?

-         Які пригоди трапилися з хлопчиком в Країні Чужинецькій?

-         Які символи використовує авторка в тексті?

-         Що символізує колодязь, Мертвий ліс, Мертве озеро?

4.     Складаємо схему сюжету повісті.

Записуємо в зошит:

    Дружба з Бенком – зникнення Буссе Вільгельма Ульсона з дому – золоте яблуко тітки Лундін – відчуття самотності – в обіймах духа з Країни Далекої – зустріч з татом-королем – взаємна любов – смуток за Бенком – знайомство з Юм-Юмом і Країною Далекою – слух про лицаря Като – бажання потрапити в Країну Чужинецьку – зустріч з героями Країни Далекої: Нонно, Їрі, ткалею, Ено, Зброярем, зачарованими птахами – на хвилях Мертвого озера – двобій двох лицарів – повернення людей до життя.

5.     Визначаємо актуальні проблеми у творі (записуємо в зошит):

-  проблема стосунків батьків і дітей;

- потреба дитини в сім’ї,  в родинному затишку;

- зображення світу дітей і світу дорослих;

- зростання дитини, її взаємини з колективом;

- права дитини (на друзів, повагу до себе, на любов);

 - утвердження моральних цінностей (добро, милосердя, дружба, любов, взаємодопомога, гармонія з природою).

Домашнє завдання:

1.     Скласти сенкан про Міо.

2.     Дати письмові відповіді на запитання:

-         Яким був шлях Міо та Юм-Юма через Мертвий ліс?

-         Як йому вдалося перемогти лицаря Като?

Роботу виконати до 15.05

Урок 14. Дата уроку: 6-А – 13.05, 6-Б – 15.05, 

6-В – 07.05, 6-Г – 07.05, 6-Д – 14.05

Тема: А.Ліндгрен. Повість «Міо, мій Міо»

  Етапи  уроку.

1.Повторюємо тему минулого уроку.

- Діти, на минулому уроці ми з вами познайомились з оповіданням Р.Шеклі «Запах думки». Давайте пригадаємо основні події цього твору

1.       Негаразди з кораблем.

2.       Аварійне приземлення на З-М-22.

3.       Маленьке звірятко без очей та вух.

4.       Поєдинок з пантерою.

5.       Віч-на-віч із чотирма вовками.

6.       Кущ та дятел.

7.       Страшна пожежа.

8.       Кліві — справжній телепат.

9.      Дощ.

10.    Порятунок Кліві.

Зверніть увагу:

-         Які якості допомагають вижити Кліві?

Йому допомагають такі якості:

- Врівноваженість і спокій (він не розгубився, коли побачив . що корабель потрапив в аварійне становище),

- Дисциплінованість  (Покидаючи зореліт, не забуває про сумку з поштою, яку не кидає навіть тоді, коли знаходиться в небезпечних ситуаціях),

- Мужність і витримка (Намагається опанувати свої думки і не панікувати.),

- Цілеспрямованість, (Старається зрозуміти закон виживання на незнайомій планеті.)

- Героя до останнього не покидає надія на спасіння.  (Кліві старався відганяти від себе сумні думки й  шукав укриття. «Найкраще було б десь зачаїтися, поки не прибудуть рятувальники».)

Отже, завдяки врівноваженості, силі духу, терпінню, витривалості та любові до життя людина перемагає страх в оповіданні Роберта Шеклі. Лерой Кліві зустрічає на чужій планеті звірів, їх безліч - це і вовки , і пантера, і інші.  Вони незрозумілі - глухі і сліпі, але від цього не менш небезпечні. Роберт Шеклі переносить свого героя у невизначене майбутнє. Ним може бути і сучасне наше життя. І, враховуючи те, що світ значно змінюється, стрімко розвивається наука, техніка, в природі відбуваються непередбачувані катаклізми, людина не може бути певна, що її чекає завтра. Звідси і надзвичайна напруга, яку відчуває герой у Роберта Шеклі.. У нього нема часу на розрахунок, у нього нема часу, щоб планувати свої дії. А тому він збирає волю, нерви в один клубок і включає те, що дано людині природою,що заздалегідь у людини завжди з собою – свій мозок. Людина має бути настільки розумною, що у лічені хвилини вона мусить співставити, осмислити, зрозуміти, прийняти рішення і перемогти.  Звідси можна зробити висновок, що Лерой Кливі зміг врятуватися лише завдяки силі свого розуму, так як людина, дійсно, істота розумна і може знайти вихід в екстремальній ситуації завдяки зусиллям волі і розуму.

Записуємо в зошити:

-         Чи можемо ми сказати, що Рей Бредбері і Роберт Шеклі показують нам  якою повинна бути людина майбутнього?

Т                Так. Вони  показують нам як повинна поводитись людина в надзвичайних обставинах. Такі твори є справжнім гімном людині і її розуму.

-         Яка основна ідея оповідання «Запах думки»?

    Ідея - ствердження сили людської думки, здатної завжди знайти вихід із будь –    якої ситуації, перебороти всі перешкоди на своєму шляху.

2. Знайомство з Астрід Ліндгрен

      - Діти, сьогодні ми познайомимося з письменницею, яка розфарбувала трагічне XX століття у веселкові кольори. Вона силою своїх мрій і фантазії створила світлу і радісну країну дитинства. Саме у цій країні ми знову зануримося у дитячі спогади і познайомимося з новими героями.

Отож, помандруємо у далеку і прекрасну країну Швецію, помилуємося її краєвидами та навідаємося до відомої казкарки Астрід Ліндгрен, яка і до сьогодні – одна з найпопулярніших письменниць у світовій дитячій літературі.

Перегляд відеофільму «Астрід Ліндгрен»

- Швеція – держава в Північній Європі на Скандинавському півострові. Межує з Норвегією та Фінляндією, також з'єднана з Данією. Займаючи територію у 450 295 км², Швеція є третьою за площею країною Європейського Союзу. Сучасна назва Швеції буквально означає «Королівство Шведів». Прапор – зображення синього полотнища з жовтим хрестом.

                14 листопада 1907 року невеличкому містечку Віммербю провінції Смоланд (Швеція), у фермерській родині народилася Астрід  Еріксон. Вона була другою дитиною у сім’ї Самуеля Еріксона  і  його  дружини  Ганни.  У Астрід було дві сестри – Стіна й Інгегерд та старший брат Гуннар. Письменниця згадувала своє дитинство як один із найщасливіших моментів у житті, де було багато пригод, розваг та ігор, які й послужили згодом джерелом для творчості та натхнення. Батьки навчили дітей піклуватися один про одного, завжди допомагати. Закінчивши школу, у віці 16 років, дівчина почала працювати журналістом у місцевій газеті «Wimmerby Tidningen».

                        Астрід завжди виділялася веселою вдачею, фантазією та майстерністю жартувати. Саме ці риси, на думку самої письменниці, вона успадкувала від батька. Історії та жарти, які вона чула від друзів та рідних лягли потім в основу її власних творів. Одного разу вона записала повість, яку розповідала доньці, коли та була хвора. Через чотири роки за цю  повість їй присудили першу премію. Це була «Пеппі Довгапанчоха». Книжка мала шалений успіх. Понад сорок повістей створила за своє життя Астрід і стільки ж так званих «книжок-малюнків» (де тексту менше, ніж ілюстрацій).

Шведську письменницю у 1958 році нагородили медаллю Г.Х.Андерсена,такзваною Нобелівською  премією  в  дитячій  літературі. Астрід – лауреат Ордену усмішки.

А у 2002  році  урядом  Швеції засновано премію імені Астрід Ліндгрен. У 1981 році закінчилося будівництво парку для дітей «Казковий світ Астрід Ліндгрен»,  сам  парк  –  це  містечко  в  мініатюрі,  де  можна  знайти дім Карлсона, віллу Пеппі Довгапанчоха. Є там вулиця зі звичайними будинками, які дуже схожі на вулиці м. Віммербю.

Астрід Ліндгрен завжди була переконана, що веселі, добрі історії допоможуть дітям вирости добрими, справедливими, сміливими, вірити в чудеса та творити їх власноруч. А її твори «Карлсон, що живе на даху», «Пеппі Довгапанчоха», «Знаменитий детектив Блюмквіст», «Міо, мій Міо» до нашого часу залишаються улюбленими книгами дітей в усьому світі.

Перевірте себе:

-         Що вам стало відомо про Астрід Ліндгрен?

-         Автором яких творів вона є?

-         Хто є персонажами цих творів? Назвіть їх;

-         Чи бачили ви екранізації її творів, мультфільми чи кінофільми?

          

            Записуємо в зошити:

                                 Астрід Ліндгрен.

1.     Щасливе дитинство.

2.     Любов до книг і читання.

3.     Початок творчості та перемоги.

4.     Книжки для найменших читачів.

5.     Повісті з казковим сюжетом та реалістичні пригодницькі твори.

6.     Громадська діяльність.

                       

3. Повість-казка «Міо, мій Міо»

-           Сьогодні ми познайомимося ще з одним відомим героєм твору Астрід Ліндгрен, якого звуть Буссе. Насправді він не просто дитина, а казковий принц. Він потрапить до Країни Далекої, знайде свого батька, а потім у ролі принца Міо вирушить визволяти королівство від злого лицаря Като. Ми розпочинаємо подорож Країною Далекою із повістю «Міо, мій Міо».

Перегляд буктрейлеру  до повісті- казки

 «Міо, мій Міо»

- Ви вже, мабуть, помітили, що у повісті «Міо, мій Міо» переплітаються фантастичні та реальні елементи. Для кращого розуміння твору, спробуймо визначити його жанр. У творі майстерно поєдналися казка та реальність. І тому ми з вами познайомимось сьогодні ще з одним жанром – фентезі.

Записуємо в зошит:

       Фентезі – літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.

    Багато історій  цього  жанру  відбуваються  у  вигаданих  світах, де  магія  є  звичною  справою

-         Прочитайте казкову повість «Міо, мій Міо» і наступного уроку ми помандруємо у казкову Країну Далеку, в якій продовжимо допомагати сміливому хлопчику Міо боротися з жорстоким лицарем, зустрінемося із казковими персонажами та фантастичними предметами.

                 Домашнє завдання:

1.     Прочитати казку «Міо, мій Міо».

2.     Дати письмові відповіді на запитання:

      а) Яким було життя Бу Вільгельма Ульсона      в Стокгольмі?

      б) Чому Буссе відчуває самотність?

      в) Як він опинився в Країні Далекій? Ким виявився його батько?

Урок 13. Дата уроку: 6-А – 08.05, 6-Б – 08.05,

      6-В – 05.05, 6-Г – 05.05, 6-Д – 07.04

Тема: Роберт Шеклі «Запах думки».

Утвердження сили людської думки у   творі

-         Діти, сьогодні ми з вами знову умовно перенесемося у майбутнє людства. Адже письменники силою своєї уяви і хисту це роблять досить часто. На уроці ми розглянемо відомий твір Роберта Шеклі «Запах думки», познайомимося із головним героєм твору, побуваємо разом з ним у надзвичайних ситуаціях і спробуємо знайти вихід  з них.

Пригадайте:

-         Які твори називаються фантастичними?

-          Яких письменників – фантастів ви знаєте?

-         Чи подобається вам фантастична література?

      

1.     Життєвий та творчий шлях Роберта Шеклі.

-         Роберт Шеклі народився в 1928 р. в Нью-Йорку, виріс в Мейплвуді (штат     Нью-Джерсі), потім знову переїхав до Нью-Йорк. Почав читати рано, з дитинства   мріяв стати письменником. Після закінчення школи навчався в Нью-Йоркському університеті, спеціалізуючись в гуманітарних дисциплінах. Служив писарем в армії в Кореї. Повернувся в США через конфлікт з начальством. Спочатку якийсь час працював на металургійному заводі.

-         З початку 50-х років Шеклі почав писати перші оповідання і, пропонуючи їх у науково-фантастичні журнали, зустрів дуже теплий прийом редакторів і читачів. За наступні десять років написав кілька сотень коротких, дотепних фантастичних оповідань. Як Шеклі зізнався в одному зі своїх останніх відеоінтерв'ю (2004), то були найщасливіші роки його життя. Він знімав однокімнатну квартиру в тихому центрі Нью-Йорка, складав по кілька оповідань на тиждень, друкуючи їх на друкарській машинці, і на своєму скутері «Ламбретта» розвозив їх по редакціях. Телефон його розривався від дзвінків редакторів. Якось один відомий редактор науково-фантастичного журналу, ознайомившись з кількома оповіданнями початківця автора, сказав молодому Шеклі: «Я куплю кожне ваше слово, все, що ви не напишете, бо я продам все, що ви не напишете ». Шеклі говорив, що це були одні з найприємніших слів для нього.  «Чому саме фантастика?» - Часто запитували його згодом. Відповідь була незмінним: «Тільки вона дарує творцеві повну свободу». Молодий талановитий автор не залишається непоміченим редакцією самого популярного в ті роки в США нового щомісячного н-ф журналу «Galaxy»  і починає постійно друкуватися в ньому.

-         У 1954 р. Шеклі отримує нагороду «Кращий дебют» - найвище звання найбільш перспективному молодому автору у фантастиці. Багато  колег по перу і навіть відомі критики визнавали Роберта Шеклі кращим фантастом 50-60х рр. Шеклі швидко завойовує визнання і популярність саме як майстер короткого оповідання. Однак продовженню зоряного часу журнальної прози в США в 60-ті завадила поява і масове поширення телебачення. З появою телевізорів в кожному будинку тиражі журналів впали, багато журналів взагалі закрилися, і письменники короткої форми в більшості залишилися не при справах.

-         Шеклі пробує себе і в великих літературних формах, йдучи на це через вимоги літературного ринку - не так успішно в не настільки улюбленому для себе жанрі. Його перу належать також декілька детективних оповідань, написані, в основному, під псевдонімами. Шеклі пише також сценарії  для телесеріалу «Капітан Відео»  і 60 п'ятихвилинних новел циклу «По той бік зеленої двері », які були прочитані по радіо. За його творами знято 4 кінофільма: «Десята жертва»,«Втікач», «Втеча з Пекельного Острова», «Ціна ризику». Також, в 2007 році була екранізована повість «Страж-птиця» в серіалі "Хроніки майбутнього". У середовищі аматорського кінематографа також знайшлися шанувальники творчості Шеклі. Так, в Україні був знятий аматорський короткометражний фільм «Премія за ризик» (2009) за однойменним оповіданням.

-         Хоча твори Шеклі і публікувалися постійно, його популярність на батьківщині не була особливо широкою. Проте його твори, перекладені в 70-80ті рр.. на російську мову, миттєво принесли Шеклі унікальну популярність і любов у СРСР, навіть більшу, ніж у себе на батьківщині. Чималу частку в цьому зіграв, звичайно, і фірмовий стиль автора - інтригуючий з перших слів яскравий розважальний сюжет, дивовижний гумор, унікальна доброта і людяність, і завжди - несподівана ударна кінцівка.

-         Усього за своє життя Роберт Шеклі написав 15 романів і більше 400 оповідань і повістей, що склали 9 авторських збірок, які були переведені на багато мов, що склало більше 65 книг. У 70-і багато подорожував, ходив під вітрилом, був редактором журналу "Омні".

-         Навесні 2005 р. під час візиту на Україну на літературний конвент «Портал» стан здоров'я Шеклі внаслідок застуди, перенапруження і похилого віку різко погіршився, і він був госпіталізований. Шеклі не зміг знайти свою обов'язкову медичну страховку, не мав можливості сплатити лікування самостійно, і його борг у дорогій приватній клініці (10 тисяч доларів) був сплачений відомим українським політиком. Також був організований збір коштів, що допомогло йому в тяжкому стані повернутися в США під наглядом українських лікарів. Роберт Шеклі не зміг одужати і пішов з життя 9 грудня 2005 року в Поукіпсі, штат Нью-Йорк.

2.     Знайомство з твором

-         Шеклі відзначився у всіх прозових жанрах і пройшовся по всіх більш-менш популярних у Штатах темах: від появи на континенті перших переселенців чи завоювання Дикого Заходу і до зміни стану свідомості, але особливу увагу приділив темі протистояння державної машини і «маленької людини». Що ж таке ця «середньостатистична людина»? Що вона може і на що заслуговує? Чи можна пробудити творчий потенціал у тому, хто є продуктом суспільства споживачів, і яким чином це зробити? Чи може автор, провівши нас через напружений сюжет і вже майже упевнивши у результаті, занурити читачів у несподіваний, парадоксальний фінал, що заперечує все, що видавалося можливим і очевидним? Саме така манера принесла Шеклі світову й довготривалу славу майстра короткого оповідання.

Перегляд буктрейлеру «Р. Шеклі, «Запах думки»»

-         Сьогодні ми познайомимось з вами з оповіданням Р. Шеклі «Запах думки». Дивна  комбінація слів «запах думки». Здається, ці два слова не можуть бути поєднані, бо вони протилежні, не сумісні за значенням.

Такий художній засіб називається оксиморон.

Записуємо в зошити:

 Оксиморон – літературний прийом, що полягає в поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які разом створюють нове поняття.

-         Спробуйте самі придумати оксиморони, наприклад: гарячий сніг, дзвінка тиша…

Зверніть увагу:

Думка — результат процесу нашого мислення, вона не є матеріальною. Однак в оповіданні Шеклі своєю назвою матеріалізує думку, звертаючи увагу читача на її силу.

3.     Читання та аналіз змісту оповідання. (с.218- 224)

Поміркуйте:

-         Який твір за жанром? (Фантастичне оповідання)

-         Давайте згадаємо, що таке наукова фантастика? Із цим поняттям ми уже знайомилися, коли вивчали новелу Рея Бредбері «Усмішка».

-         Хто є головним героєм твору?

-         Чим займався Лерой Кліві?

-         У яку критичну (екстремальну) ситуацію потрапив Л. Кліві?

-         Якою герой побачив планету ЗМ-22?

-         Чи схожа планета ЗМ-22 на Землю? Чому?

     Записуємо в зошитах:

Екстремальна ситуація – важкі, дуже складні, з ризиком для життя і здоров’я людини ситуації чи обставини. Людину можуть охопити почуття страху, відчаю, паніки, тривоги…

-         Читаючи оповідання, ми прослідкуємо, на що здатна людина, яка потрапила у надзвичайні обставини і як вона долає небезпеки і перешкоди.

Домашнє завдання:

1.     Знати зміст твору.

2.     Скласти цитатний план оповідання

Роботу виконати до 08.05

Урок № 12. Дата уроку: 6-А – 06.05, 6-Б – 04.05, 6-В – 30.04,

 6-Г – 30.04, 6-Д – 04.05

Тема уроку:  Рей Дуглас Бредбері "Посмішка". Значення образу Джоконди для розкриття головної ідеї твору.

Шукайте посмішку Джоконди,

 Вона ніколи не мине

Ліна Костенко

Етапи уроку.

1. - Фантастична література. Вона приваблює до себе своєю незвичністю, несподіваністю, непередбачуваністю. Коли ти потрапляєш у її полон, реальний світ ніби зникає, і ти опиняєшся у зовсім іншому вимірі, де зустрічаєш неземних істот, потрапляєш у неймовірні події і переживаєш незнані досі емоції. А чи умієте ви фантазувати, створювати той світ, якого ще немає? Важко собі уявити, але ще років 20 назад далеко не кожен знав, що таке комп’ютер, сотовий телефон, айфон. А яким ви уявляєте собі світ через 40 років?

Зверніть увагу: - Рей Бредбері уявляв його як всесвітній апокаліпсис, фізичну і духовну деградацію людства. Своїми творами автор попереджає людей, до чого може привести безумство атомної війни, гонитва за наживою будь-якими засобами, екологічна катастрофа та поширення бездуховності в сучасному суспільстві.

     Слово письменника, спрямоване до душі читача, сповнене вірою в силу    людського розуму, любов'ю до людини, бажанням допомогти їй.

   Сьогодні ми з вами в цьому переконаємося, проаналізувавши зміст оповідання «Усмішка».

Поміркуйте:

1.     Про що, на вашу думку, може свідчити саме така назва твору?

2.     Майбутнє буде обнадійливим, позитивним, чи негативним, безвихідним?

3.     Коли відбуваються події, описані в оповіданні?

4.     Хто зібрався на головному майдані і з якою метою?

5.     Що знають люди про теперішній для них час?Чи є віра в майбутнє?

6.     Які зовнішні ознаки часу: вигляд міста, людей?

7.     Які почуття панують в душах людей? Чому вони ненавидять минуле?

- Рей Бредбері стверджував, що "Фантастика - це реальність, доведена до абсурду". Що ж абсурдного ми знаходимо у творі ?

  

2. Характеристика персонажів

Пригадайте:

-         Хто є персонажами твору? (Том, Грігсбі, черга)

-         Які характеристики вони отримують від автора?

-         Як виглядає постать хлопчика у черзі?

-         Які уявлення у Тома про те, що він повинен побачити?

-         Що викликає у Тома сумнів?

-         Чи погодився Том з думкою і поясненням, чому на майдані зібралася

          черга?

         - Як ви сприймаєте опис свята людей?

- Як ви розумієте слова одного з черги: "Ось побачите: ще з'явиться тямовита людина, яка її підлатає. Запам'ятайте мої слова. Людина з душею. ... А я кажу, з'явиться. Людина, в якої душа горнеться до гарного. Він поверне нам — ні, не стару, а, так би мовити, органічну цивілізацію, таку, щоб ми могли жити мирно."

3. Том і «Джоконда»

- Ми вже знаємо, що "Мона Ліза" або "Джоконда" прийшла до нас з XV століття. Це портрет Лізи де Антоніо де Нольдо Герардін , дружини дворянина з Флоренції Франческо дель Джокондо. П'ять століть дивує людство простота і невимушеність Мони Лізи. Вона усміхається... Секрет посмішки люди намагаються збагнути як дивний вплив на стан людини.

Спробуйте відповісти:

·         Чи поспілкувався Том з портретом? Як саме?

·         Чи даремно він прийшов на майдан і стояв у черзі?

·         Що означала для Тома усмішка, на вашу думку?

·         Чи зробив Том щось добре у тій ситуаціі, в яку він потрапив?

·         Чи можна передбачити майбутнє для Тома?

·         Чому Бредбері, на вашу думку, обрав саме цю картину, щоб попередити нас про наслідки бездуховності?

     - Почуймо застереження письменника і збережемо все прекрасне, що створило для нас людство. Бережімо нашу планету, дбаймо про те, щоб науково-технічний прогресс ніколи не привів до глобальної катастрофи,  бережімо духовні цінності, які передавались наступним поколінням як найцінніший скарб. Це допоможе залишитись нам людьми і ніколи не бачити таких подій, які описав автор в оповіданні «Усмішка».

  Домашнє завдання.

  Дати письмові відповіді на запитання:

1.     Чим наш час відрізняється від зображеного у Рея Бредбері?

2.     Чи є спільні риси? Які ознаки такого майбутнього помітні уже сьогодні?

3.     Чому, на вашу думку, Бредбері описав таке безнадійне майбутнє?

4.      Що ми можемо зробити, щоб цього не сталося?

Роботу виконати до 05.05

Урок 11. Дата уроку; 6-А – 29.04, 6-Б – 04.05,

 6-В – 28.04, 6-Г – 28.04, 6-Д – 30.04

Тема:   Р.  Бредбері  «Усмішка». Тривога за руйнування духовних цінностей в оповіданні.

       Етапи уроку.

1. Наукова фантастика.

- Діти, сьогодні ми з вами познайомимось з відомим письменником – фантастом Реєм Бредбері і його оповіданням «Усмішка», яке ще називають твором – пересторогою для людства.   

     Серед сотень імен письменників світу є особлива когорта тих, хто створює нереальні, дивовижні світи, породжені мріями, сподіваннями, часом лінивістю, часом страхами. Це письменники-фантасти. Хтось може заперечити, що усіх письменників можна назвати фантастами, адже в їхній уяві народжуються нові світи і люди, що живуть у цих світах.  Та все ж існує світ  особливої, фантастичної літератури. Почесне місце серед письменників-фантастів належить Рею Бредбері    

     Нам дуже всім хочеться дізнатися, а що ж трапиться з нами через тиждень, місяць, рік, через десяток років… багато хто тривожиться не тільки за себе, чи за своїх рідних, а й за майбутнє всього людства. Адже вони розуміють, що їхнє життя залежить від того, в якому стані буде наш спільний дім – Земля. І найбільше цими проблемами переймаються письменники, які не лишаються байдужими спостерігачами занепаду людства, не можуть стояти осторонь вирішення долі нашої планети. Для цього вони намагаються зрозуміти внутрішній світ людини, пояснити причину того чи іншого її вчинку. Бажаючи глибше пізнати душу людини, митці слова відображають не лише реальне, а й уявне життя. У багатьох творах діють нереальні герої, відбуваються нереальні події у вигаданих країнах. Ви, напевно, здогадалися, що мова йде про фантастику.

Запис в зошитах:

Науково – фантастична література – це художні твори, у яких автори під впливом науково - технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показати прийдешню долю людства.

   -  Сьогодні ми з вами вирушимо у фантастичну подорож. В якій зустрінемося з двома талановитими митцями між якими лежить велика відстань довжиною у п'ять віків - Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері... Один із них жив у XV столітті, в Італії, був представником славетної епохи Відродження. А другий - жив у XX столітті, в Америці, писав фантастичні оповідання і романи, розвиваючи найсучасніші напрями літератури. Вони були досить різними. Леонардо да Вінчі цікавився не тільки живописом, але й архітектурою, наукою, технікою. А Рей Бредбері усе своє життя віддав мистецтву слова. Л. да Вінчі вабило реальне життя людей, анатомія їх тіла і способи правдивого відображення їх духовного буття в мистецтві. А Р .Бредбері прагнув зазирнути в прийдешнє і побачити, якими стануть люди в наступному тисячолітті, куди прямує людська цивілізація і що нас чекає через кілька століть...

    Живучи в різних віках, у різних кутках земної кулі, маючи різні погляди й уподобання, Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері мають схожість: їхня увага завжди була прикута до життя людини та людства, вони пильно вдивлялися в душу особистості, шукаючи там відповіді на пекучі питання доби. Окрім того, попри всі відстані їх ще поєднала "Джоконда" - видатний шедевр епохи Відродження. Написана приблизно в 1503 - 1505 рр. великим Леонардо да Вінчі, вона надихнула через п'ять століть Рея Бредбері на створення оповідання "Усмішка", він немовби "оживив" її у майбутньому, створивши власний шедевр, тільки вже не живописний, а літературний.

- Для чого ж Бредбері в своєму оповіданні звертається до картини Леонардо да Вінчі? Яка роль цих перегуків між минулим і прийдешнім? Які ідеї свого великого попередника хотів нагадати сучасникам Рей Бредбері і що нового він сказав у своєму творі?.. Щоб дати відповідь на ці запитання, нам треба дізнатися про секрети художньої творчості  Рея Бредбері та Леонардо да Вінчі.

2.     Знайомство з біографією письменника.

Перегляд відеофільму «Рей Бредбері»

 Про цікаві факти з життя письменника можна також дізнатись, переглянувши відео за посиланням:

      https://www.youtube.com/watch?v=UtKWdbMTUF8

   - Р.Д.Бредбері народився 22 серпня 1920 року в простій родині (батько Леонард Сполдінг - Бредбері працював електромонтером, мати за національністю шведка, особливо захоплювались кіномистецтвом). Світ фантастики полонив Рея ще з дитинства. Ім'я Дуглас дали хлопчику на честь знаменитого актора кіно Дугласа Фербенкса. Виховувався у великій сім'ї, оточений люблячими родичами. Почав писати, за його словами, у дванадцять років.

    Рей Бредбері постійно займався самоосвітою, бо через бідність не міг здобути вищої освіти. Бібліотека стала його постійним місцем відвідування. У 20 років він міг гордитися тим, що прочитав   усі найбільш відомі п'єси, знав американську, італійську, англійську історію.

    З 1942 року Бредбері повністю присвячує свій час літературній роботі, створюючи до 52 оповідань на рік.

   Лос – Анжелес він називає своїм другим домом. Він каже, що дуже любить життя, і кожного дня бореться із смертю. І тому щодня  пише новий сценарій. Бредбері бачить все більший розвиток науки і техніки, нових технологій, з'являються нові захоплення у людей. А поряд все менша увага до Землі, до природи, до мистецтва. Свої твори він створює у стилі фантастики, бо передбачаючи майбутнє, він вчить нас жити  в теперішньому. Він, напевно, найвідоміший письменник – фантаст цього сторіччя. Рей Бредбері.

3.     Леонардо да Вінчі – художник і вчений.

      Перегляд відеофільму «Леонардо да Вінчі»

      -  Уявіть собі Флоренцію XV століття... Вузькі вулички, невисокі будинки, галасливі базари... Але тут вже почали будуватися шедеври архітектури, що прославили Флоренцію на весь світ. До міста з'їжджалися молоді митці, котрі розвивали тут свій талант, вчилися майстерності й по тому залишали людству великі полотна. Серед них був і сімнадцятирічний Леонардо. Він народився в 1452 році в селищі Анкіано поблизу м. Вінчі, неподалік від Флоренції. Леонардо був позашлюбним сином нотаріуса П'єро да Вінчі, який і дав Леонардо своє прізвище. Мати його була простою селянкою, але хлопцеві судилося стати великим генієм, перед яким схилився увесь світ.

           Художні здібності в нього виявилися надто рано, і, коли в 1469 році сім'я переїхала до Флоренції, батько віддав його на навчання в художню майстерню Андреа Веррокьо. Тут юні живописці, окрім малярської справи, вивчали ще архітектуру, скульптуру, будівництво. За давнім звичаєм учні допомагали майстрові виконувати замовлення. Так робив і Леонардо.       Картини Л. да Вінчі сповнені особливого світла, воно не яскраве, а трохи приглушене, таємниче, але в ньому є якась чарівна сила, що надає персонажам надзвичайної виразності.

         Близько 1482 р. Леонардо виїхав із Флоренції до Мілану, де вступив на службу до правителя Міланського герцогства Людовіко Моро. Цікаво, що, пропонуючи свої послуги, він представлявся передусім як військовий інженер, потім як архітектор і спеціаліст з гідротехніки і лише в останню чергу як живописець і скульптор. До переліку професій Л. да Вінчі додамо, що він був і чудовим природознавцем і анатомом. Він прекрасно знав не тільки сучасні досягнення науки й техніки, але й життя природи і будову людського тіла, що дозволило йому створювати точні й виразні постаті на його полотнах.

        У Мілані Л. да Вінчі багато малює, будує, створює скульптури, прикрашає своїми фресками собори і монастирі. До речі, як архітектор, він захопився ідеєю створення проекту ідеального міста. Дарма, що ідея не здійснилася. Але вона відображає політ думки генія.

       Приблизно в 1503 - 1505 рр. написав портрет Мони Лізи, знамениту "Джоконду", що й досі залишилась загадкою для людства, бо й сьогодні дослідники не можуть остаточно вирішити, що хотів показати на картині Леонардо.

             Після "Джоконди" він мало працював. Постійні мандри знесилили його, здоров'я похитнулося. Тому, коли французький король Франциск І запропонував йому місце придворного живописця, Л. да Вінчі погодився і в 1517 році приїхав у Францію. Нарешті його оточили пошаною і поклонінням, він міг спокійно працювати, не думаючи про заробіток. Але сили вже полишали митця. Через два роки, в 1519 році, він помер у Парижі.

           Художник прожив складне життя, він знав бідність і багатство, бачив тріумфи королів і жорстокі війни, але його серце належало Відродженню. Він прагнув розкрити духовну красу людини, показати її в усій суперечливості і разом з тим її велич. До нашого часу дійшло тільки 15 картин Л. да Вінчі, але навіть така мала кількість дає змогу оцінити силу генія і відчути світло Відродження.

        Полотна Л. да Вінчі просвітлюють душу, утверджуючи гармонію, добро і любов до людей.

4.     Знаменита "Джоконда"

Перегляд відеофільму «Мона Ліза»

         "Джоконда" - найзагадковіша із картин Леонардо да Вінчі. І досі не з'ясовано, хто насправді на ній зображений, чому ця жінка в жалобі і водночас посміхається, що хотів сказати цією роботою майстер. А головне – чому посміхається Джоконда?..

    Про "Джоконду" напевно відомо тільки те, що вона написана на початку XVI століття, приблизно в 1503-1505 рр. Все інше викликає різні думки й дискусії протягом кількох століть. Спочатку вважали, що на картині зображений портрет Мони Лізи, дружини багатого флорентійського купця П'єтро Франческо  дель Джокондо. Але згодом з'явилися інші версії про те, що то була інша жінка, а чоловік, що Леонардо на портреті намалював інших відомих жінок,  що, зрештою, художник створив власний автопортрет... Версії й досі продовжують висуватися.

              Сприймали "Джоконду" теж по-різному. Протягом віків ставлення до неї змінювалося. Завдяки узагальненню (характерній особливості творчості художника) Джоконда сприймається як образ людини взагалі, і кожний бачить в ній те, що йому близьке, що його хвилює, що йому болить...

            Джоконда - це не портрет коханої жінки. Це сповідь художника у фарбах. Його розуміння людини, світу, самого себе, Бога і Диявола, всього сущого, що знаходить втілення в людині.  Отже, "Джоконда" - це портрет людини взагалі в усій її складності й суперечливості.

5.     Робота в зошитах:  складаємо асоціативне гроно на тему «Рей Бредбері» і «Леонардо да Вінчі».

6.     Підсумок уроку.

- Американський письменник-фантаст Рей Бредбері намагався уявити майбутнє людської цивілізаці. Його твори належать до наукової фантастики, яка принципово відрізняється від загально фантастичної традиції тим, що змальовує реальний світ, який перетворюється не за помахом чарівної палички, а за законами науки.

- Яка ж вона, людина?  Це питання завжди хвилювало  письменника, котрий переносить нас у далеке майбутнє. В оповіданні "Усмішка" він не тільки використовує образ Джоконди, але й художні прийоми Леонардо да Вінчі, і розвиває його ідеї – вічності мистецтва і духовної краси людини.

7.     Домашнє завдання.

1. Прочитати оповідання «Усмішка».

2. Дати відповіді на запитання с. 210, зап. 2, 3 (письмово)

Роботу виконати до 30.04

Урок 10. Дата уроку: 6-А – 24.04, 6-Б – 27.04, 6-В – 23.04, 6-Г – 23.04, 6-Д – 27.04

Тема: Підсумковий урок з теми "Поетичне бачення світу".

-         Вітаю всіх! На минулих уроках ми з вами познайомились з творчістю відомих поетів Мацуо Басьо, Роберта Бернса, Генрі Лонгфелло та Джанні Родарі. Сьогодні, з метою перевірки рівня засвоєних знань з пройденого матеріалу, я пропоную вам виконати самостійну роботу.

Бажаю всім успіху!

Самостійна робота з теми

«Поетичне бачення світу»

Початковий рівень -  по 0,5 балів

1.  Своєрідність культури Японії полягає у її зв’язку з:

а) політикою; 

б) філософією та мистецтвом;

в) реальним життям.

2.  Хайку (хоку) складається з … рядків:

а) трьох;     

б) чотирьох;     

в) п’яти.

3. Рядок вірша «Моя мрія   лине вгору навздогін вітрам» належить:

а) Мацуо Басьо;  

б) Р. Бернсу;    

в) Дж. Родарі

4. У поемі Г. Лонгфелло використовуються міфи:

а) англійців;           

б) американців;

в) північноамериканських індіанців. 

5. Дж. Родарі став всесвітньо відомим як:

а) журналіст;    

б) казкар;   

в) прозаїк.

6. Гітчі-Маніто з поеми Г. Логфелло «Пісня про Гайавату» -це…

а) великий дух;       

б) мисливець;     

 в) життя владика.

Середній рівень – по 1 балу.

7. З’єднайте автора з його твором.

 Мацуо Басьо                      « Моє серце в верховині…»

 Роберт Бернс                      « Пісня про Гайявату»

 Генрі Лонгфелло                «Листівки з видами міст»

Джанні Родарі                     «Жабка стрибне, сплеск пролунає»

8. Дайте визначення поняття «ліричний герой».

Достатній рівень – по 2 бали

9. Визначте тему та ідею вірша Р. Бернса «Моє серце в верховині»

10. Що зробив для свого народу Гітчі-Маніто?

Високий рівень – 3 бали

-         Напишіть твір-мініатюру на тему «Мій улюблений поетичний твір»

(З даної теми)

Роботу виконати до 27.04

Урок 9. Уроку: 6-А – 22.04, 6-Б – 24.04,

6-В – 21.04, 6-Г – 21.04, 6-Д – 23.04

Тема: Джанні Родарі (1920 – 1980). «Листівки з видами міст». Широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша.

Ніщо так не відкриває очі на світ і не розширює кругозір, як подорожі.

Шарліз Терон, амер. акторка

  

Етапи уроку.

 Пригадайте

-         Діти, які асоціації виникають у вас, коли чуєте слово «Італія»?

-         Що вам відомо про цю державу?

-         Якими ви уявляєте собі італійців?

-         Чи можете ви назвати італійців, котрі прославили свою країну?

-         Яке місто в Італії ви хотіли б відвідати і чому?

1.     Знайомство з автором

-         Зверніть увагу на портрет італійського письменника Джанні Родарі. (с.202)

-         Хто ж він – цей усміхнений, приємний чоловік? Ось вам перша підказка-дороговказ:

Прочитайте поезію Дж. Родарі «Літня спека».

Обрали б мене президентом, то враз

Я видав би строгий-престрогий наказ

Параграф перший:

Улітку всі діти

Не мають права у місті сидіти.

Параграф другий:

Для дітвори

Відкриті безплатні морські табори.

Параграф третій:

Малятам віднині

Належать Альпи і Аппеніни.

-         Яким перед вами постає поет?  (Веселий, з почуттям гумору, любить дітей)

-          Сьогодні ви познайомитесь із поетом і казкарем,  італійським письменником ХХ століття Джанні Родарі автором багатьох творів, якими зачитуються і дорослі, і діти. Він, як і кожна дитина, жив мрією про незвичайне й таємниче і був переконаний, що цікаві історії та казки допомагають людям стати кращими, щирішими, добрішими. Сподіваюсь, що і ви станете прихильниками його творчості, коли дізнаєтесь про його життєвий та творчий шлях, прочитаєте хоч декілька творів Джанні Родарі, сповнених дивовижних пригод і подорожей, які здійснюють не менш незвичайні персонажі.

2. Перегляд відеофільму «Джанні Родарі»

  3. Життєвий та творчий шлях письменника.

 Поет і письменник, журналіст і педагог, громадський діяч і добрий друг дітей Джанні Родарі прожив недовге, але надзвичайно яскраве, наповнене творчою працею життя.

     Джанні Родарі народився 23 жовтня 1920 року у містечку Оменья, на півночі Італії, біля підніжжя Альп. Батько помер, коли хлопчику виповнилося лише дев’ять років і для сім’ї настали важкі часи. Їм довелося переїхати в Варце, де легше було знайти роботу і мати влаштувалась служанкою в багатий дім. Хлопчик ріс жвавим і веселим, понад усе любив книжки. За характером він був дуже вразливим і всім серцем сприймав несправедливість.

     Мати, прагнучи дати сину освіту, влаштувала його на повне утримання в духовну семінарію. Але священиком юнак не став. Спочатку він вчителював, даючи приватні уроки, потім перейшов в початкову школу. І тут вперше розкрився унікальний талант Родарі – його рідкісний дар спілкування з дітьми – розповідати про складне просто, з вигадкою, складати на ходу всілякі небилиці, які не мають прямого відношення до уроку, але які пробуджують фантазію дітей.

     Вчителювання було перервано війною: Родарі йде воювати з фашистами в ряди Опору і в 1944 році вступає в члени італійської комуністичної партії. Після війни він стає журналістом, його матеріали на тему виховання і дитячої психології, бесіди з батьками і педагогами друкуються в газетах Мілана та Риму.

    З роботою в газеті італійських комуністів «Уніта» («Єднання») пов’язане народження Джанні Родарі як дитячого поета і письменника. Одного разу головний редактор, в порядку партійного доручення, запропонував молодому журналістові організувати на сторінках газети веселий куточок для дітей італійських робітників.

    В заснованому в 1948 році «Куточку для малят»  майбутній письменник почав друкувати вірші для дітей трудової Італії, близькі за формою до дитячого фольклору. «Куточок  для малят»  мав великий успіх. Захоплені читачі буквально засипали газету листами. Родарі запросили в столичну редакцію «Уніта» і запропонували створити додаток до газети – щотижневий дитячий журнал «Піоньєре». Саме тут, на його сторінках, вперше була надрукована повість-казка «Пригоди Цибуліно» (1951).

    Герой казки – веселий, дотепний і вигадливий хлопчик – цибулинка Цибулино – мандрує по казковій країні, захищаючи бідняків, і борючись з гнобителями. Намальований поетом казковий світ, в якому діють люди-овочі, дуже схожий на Італію, батьківщину Родарі. В кінці казки Цибулино і його друзі скидають принца Лимона і встановлюють вільну республіку, в якій люди живуть добре і всі діти ходять до школи.

   Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. Він невимушено приніс у казку сучасне життя з його незвичними для казки проблемами.

    У «Торті у небі» йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, а звичайнісінький торт.

    Зовсім незвичними виявилися «Казки по телефону». Їх розповідає своїй доньці батько, який комівояжером весь час мандрує по Італії. Щовечора він дзвонить додому – і починається нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводиться платити, то і казки виявляються зовсім короткими, але цікавими, дотепними і мудрими.

    Не менш захоплюючі історії приваблюють дітей у казці «Подорож Голубої Стріли», де від своєї хазяйки – різдвяної феї втікають іграшки. Вони хочуть зробити святкову приємність тим дітям, батьки яких через свою бідність не можуть купити для них іграшок. Забавляючи своїх читачів, Родарі розповідає їм про зовсім серйозні речі, даючи уявлення про дружбу, доброту, правду, справедливість.

    Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє.

      Діти усього світу знають і люблять його твори: «Книга філастроке» (1950), «Книга веселих віршів» (1950), «Пригоди Цибуліно» (1951), «Подорож Голубої Стріли» (1954), «Джельсаміно в Країні брехунів» (1958), «Вірші в небі і на землі» (1960), «Казки по телефону» (1962), «Торт у небі» (1966), «Граматика фантазії» (1973) тощо.

    Особливе значення має книга Д.Родарі «Граматика фантазії. Введення в мистецтво придумування історій», про яку письменник, як сам він зізнавався, мріяв більше тридцяти років. Автор учить дорослих грати з дітьми – фантазувати, придумувати, складати.

    Літературна доля Родарі парадоксальна. На батьківщині письменника недооцінювали значення літератури для дітей взагалі і творчості Родарі зокрема. Його вірші та казки отримали широке визнання дітей і дорослих в 1950-х роках за кордоном, зокрема в Радянському Союзі, і тільки потім на батьківщині, в Італії. Починаючи з 60- х років виходять збірки його казок та віршів, його перекладають на різні мови – повільно, але неухильно утверджується слава Джанні Родарі як дитячого письменника.

     В 1970 році до немалого подиву всієї Італії йому присуджується найпочесніша нагорода в галузі дитячої літератури – Міжнародна премія імені Г. К. Андерсена.

    Джанні Родарі, цей талановитий письменник, якого знають і люблять у всьому світі, прожив лише 60 років. 14 квітня 1980 року після невдалої операції, Джанні Родарі несподівано помер. Телеграму із співчуттям його сім’ї прислав сам президент Італії.

    Українською мовою твори Джанні Родарі перекладали А. Іллічевський, І. Корунець, І. Дзюба, А.Собуцький, М.Лукаш, І.Труш, російською – С.Я.Маршак.

4.    Перевірте себе:

 «Вікторина «Що я дізнався про ДжаніРодарі?»

1. Країна, в якій народився письменник? (…..)

2. 23 жовтня 1920 рік м. Оменья – це дата і місце … (……)

3. Джанні здобув освіту в…(…….) (…….)

4. У 17 років він почав працювати… (……..)

5. В роки війни воював проти фашизму за визволення Італії в лавах… (…….)

6. Після війни працював  у відомій в країні газеті … (……..)

7. Веселі вірші про життя дітей та їхні мрії друкував під псевдонімом … ( …….)

8.  Всесвітнє визнання Дж. Родарі принесла казка… ( ………..), надрукована наприкінці 1950 року на сторінках журналу «Піоньєре», редактором якого він був. Казка перекладена більш ніж на 30 мов світу.

9. «Подорож блакитної стріли», «Джельсоміно в Країні брехунів», «Казки по телефону», «Торт у небі», «Синій Світлофор» та ін. –  це.. (…….)

10. У 1970 році 2 квітня  Дж. Родарі отримав нагороду - …(…………), яку ще називають Малою Нобелівською премією.

11. 14 травня 1980 рік – дата, коли… (…….).

12. Завдяки яким перекладачам ми можемо читати твори Дж. Родарі? (……,).

5. Робота над змістом вірша «Листівки з видами міст».

-         Діти,  як ви думаєте, що  привозять туристи на згадку про ті місця, які вони відвідали? (листівки, сувеніри)

-         Що найчастіше зображено на листівках? (визначні місця, архітектурні пам’ятки та ін.)

 6. Довідка «Історія листівки».

-         Хочу повідомити, що найперша вітальна листівка датується 15 сторіччям і зберігається у Британському музеї. Вона приурочена до Дня усіх закоханих.

У 19 сторіччі вітальні листівки набули величезного поширення. Їх приурочували і до Великодня, і до дня святого Патріка та Різдва. У США в далекому 1893 році їх не надсилали поштою, а дарували винятково як сувеніри.

У 1878 році на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі ухвалено міжнародний стандарт листівки, з 1904 її ліва половина відведена для листа. І з кінця ХІХ ст. вітальні картки починають друкуватися в багатьох європейських країнах.

Їх кількість вже обчислюється мільйонами. В Україні вітальні картки започаткувала серія з куточками Києва, яка побачила світ 1895 р. з легкої руки Степана Кульженка.

Ось саме про такі листівки і розповідає Дж. Родарі у своєму вірші    «Листівки з видами міст…», який входить до збірки «У небі  і на землі», виданої 1961 року, а  на українську мову перекладеної  Г. Кочуром і  М. Лукашом.

7. Перегляд відеофільму «Листівки з видами міст»

-         Для того, щоб краще зрозуміти  зміст поезії, звернемось до «Довідкового бюро».

Капітолій – один із семи пагорбів, на яких виник Давній Рим.

Колізей – амфітеатр,де відбувалися бої гладіаторів

Форум – площа для масових зборів

Мілан – місто Італії, де   розміщений   один   із  найкращих     соборів  світу, побудований у готичному стилі

Пізанська вежа – знаменита похила вежа заввишки 55 – 56 м

Венеція – найромантичніше місто Італії

Гавань – захищене від вітру місце, куди заходять  кораблі

Неаполітанська затока – розташована на західному березі Італії, її  ширина – 30 м

Везувій – один із небезпечних вулканів світу

Гондоли – човни

Гулі – ігри

Синьйори – звертання до чоловіків

           Глянець – блискуча поверхня  

8.  Перейдемо до ідейно – художнього аналізу поезії.

   - Який настрій у вас викликав цей вірш?

   - Про що йде мова у вірші?

   - Якою країною мандрує ліричний герой твору? А якими містами?

 

 Пригадайте:

-         Кого ми називаємо ліричним героєм?

Ліричний герой — суб'єкт висловлювання в ліричному творі. «Ліричний герой» — це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості.

Поміркуйте:

   - Із скількох строф складається вірш Джанні Родарі?

   - На які частини за змістом можна поділити вірш? Про що у кожній з них   йдеться?

   - Які художні засоби використав поет у творі? Наведіть приклади.

   - Чи можна вважати основним прийомом побудови вірша антитезу? Думку доведіть.

   - Яким постає перед нами ліричний герой твору?

   - Подумайте, чи змінюється його настрій у вірші? Якщо так, то як?

   - Як ви гадаєте, чи можуть поштові листівки з видами міст розповісти про життя їхніх мешканців?

  - У яких рядках вірша висловлено його головну думку?

           9.  Давайте спробуємо визначити жанр, рід, тему, ідею та проблематику вірша.

             

            Запис в зошитах:

Жанр – вірш , рід -лірика

          Тема – розповідь про красу Італії та життя її простих людей, про листівки як символ широти сприйняття світу

Ідея – автор закликає  «дивитися за картинку», не тільки насолоджуватися гарними краєвидами та чудовою архітектурою, а й перейматися долями інших людей.

Головна думка вірша Джанні Родарі «Листівки з видами міст»:

• Уславлення краси й різноманітності світу, прагнення до його відкриття та пізнання.
• Висловлення співчуття простим трудівникам, чиєю працею створюється усе багатство.
• Наголошення на необхідності соціальної справедливості та вмінні підходити до оцінки життєвих явищ різнобічно.

Проблеми –  (соціальні):   тяжкої долі простої людини, соціальної несправедливості, краси і реальності.

-         Для автора головне, щоб люди, долаючи усілякі негаразди, не розгубили най­цінніші скарби — добро, милосердя, співчуття, взаємодопомогу, — які й допомо­жуть подолати усі труднощі.

10. Запис в зошитах:  Сенкани «Дві Італії»

Італія 1    

Чудова, розкішна                                                      

Зачаровує, приваблює, дивує                                       

Країна, багата на історичні місця                          

Красуня

Італія 2

Бідна, сувора

Плаче, голодує, працює                                  

Картинки веселі, життя-суворе                     

Міста без глянцю

11. Підсумок уроку.

- Діти, зверніть увагу на епіграф до уроку. Поміркуйте:

  - Чи справді подорожі відкривають очі на світ?

- Листівки – це своєрідний символ широти світу і прагнення до його відкриття. Переглядаючи листівки із зображеннями визначних місць, ми можемо уявою перенестись у найвіддаленіші місця, познайомитись з чудовими пам’ятками історії, архітектури та скульптури, побувати на лоні природи. Із екскурсій ми завжди повертаємось з листівками – німими доказами побаченого й відвіданого. Ліричний герой вірша Джанні Родарі «Листівки з видами міст» захоплюється чудовими видами таких італійських міст як Рим, Мілан, Піза, Венеція, Генуя, Неаполь. У першу чергу він бачить їх красу, розкіш, неповторність. Але за усім цим блиском, веселістю й безтурботністю ховається справжнє лице міст, спотворене безробіттям, бідністю, голодним й безпритульним життям їх мешканців, щоденними клопотами та турботами. Варто лише уважніше приглянутись, як це зробив ліричний герой твору. Тому й оцінки, висновки узагальнюючого характеру подані автором вірша у вигляді добре відточеного, вигостреного  афоризму й заклику:

                   Погляньте і ви за картинки, синьйори:
                  Картинки веселі, життя – суворе.

Сумні рядки вірша змушують читачів задуматися над соціальними умовами, в яких живе італійський робітничий клас.

    Вірші, казки, повісті Джанні Родарі користуються заслуженою популярністю дитячого й дорослого  читача в Італії і завоювали визнання у всьому світі. Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові до простих людей, поваги до людської праці, ідуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.

Домашнє завдання.

 Написати  твір-мініатюру «Про що може розповісти листівка?»

Роботу виконати до 25.05

Урок 8.  Дата уроку: 6-А – 17.04, 6-Б – 17.04,

 6-В- 16.04, 6-Г – 16.04, 6-Д – 16.04 

Тема: Образ Гайавати. Ідея миру, національного єднання, служіння народові.

    …образ Гайавати – глибоко поетичний

і казково – фантастичний –

став своєрідним промовистим

закликом до єднання народів, 

                              живим втіленням цього єднання.       

                                                                                                            Іван Драч

                                            Етапи уроку

1. Перевірте себе, виконайте в зошитах тести.

 1.Хто автор «Пісні про Гайавату»?

А) Г.В.Лонгфелло; Б) Ж.Верн; В) Р.Бернс.

2. В якому році вийшла в світ «Пісня про Гайавату»?

А) 1825; Б) 1855; В) 1835.

3. «Пісня про Гайавату» - це обробка

А) грецьких легенд;

Б) індіанських легенд;

В) індійських легенд.

4. Головним героєм «Пісні про Гайавату» є:

А) Гайавата; Б) Брахма; В) Геракл.

5. Гайавата - це

А) історична особа;

Б) міфічний герой;

В) індійський бог.

6. Що таке вігвам?

А) одяг; Б) кімната; В) житло індіанців.

7. До якого племені належав Гайавата?

А) ірокезів; Б) дакотів; В) майя.

8. Нокоміс - це

А) дівчина; Б) річка; В) зірка.

9. Нокоміс народила

А) Венону; Б) Мускоде; В) Меджеківіс.

10. Меджеківіс - це

А) юнак; Б) західний вітер; В) дощ.

11. Хто батьки Гайавати?

А) Нокоміс і Меджеківіс;

Б) Мускуде і Венона;

В) Меджеківіс і Венона.

12. Пірога в індіанців - це

А) шматок пирога; Б) пліт; В) човен.

   - Як ви вже знаєте, ім’я Гайавата означає «пророк», «учитель». Сьогодні на уроці ми постараємось дати відповідь на запитання, чого саме навчив наш герой індіанців, до чого Гайавата їх закликав і чому цей поетичний образ не втрачає своєї актуальності і в наш час.

- Давайте пригадаємо легенду, покладену в основу розділу «Люлька згоди».

Великий Дух Гітчі – Маніто зібрав разом усі індіанські племена, став на вершині Червоних Скель, взяв від бескида шматок каменю, зробив величезну люльку і закурив її. Дим котився над людьми. Гітчі – Маніто спрямував його на північ, на південь, на схід і на захід і говорив людям, щоб вони зробили з цього красивого каменю люльки згоди і ніколи більше не піднімали томагавк чи ніж одне на одного.

Поміркуйте:

- Що спільного та відмінного у текстах легенди й поеми Г.Лонгфелло?

- Які художні засоби використовує поет для створення миролюбного пафосу твору?

- Кого має на увазі Гітчі – Маніто, звертаючись до своїх «нерозумних дітей»

            І Пророк на землю прийде,

            І покаже вам дорогу

            До покути, до спасіння?

2.     Робота над образом Гайавати.

Перегляд відеопрезентації

«Пісня про Гайавату»

Пригадайте:

- Що ви знаєте про походження Гайавати?

- Хто зростив Гайавату?

- Який найперший подвиг здійснив герой?

- Які ще подвиги Гайавати вам відомі?

- Хто є його улюбленими друзями?

     Щодо друзів , то ім’я першого друга Гайавати – Чайбайабос. Лонгфелло 

ввів до своєї поеми співця відповідно до естетичних потреб епосу. Чайбайабос, як і грецький Орфей, здатний заворожити своїм співом природу , в його образі поєднані мужність і жіночність:

Кращим другом Гайавати

Був прекрасний Чайбайабос,

Чарівний співець, музика

Незрівнянний,небувалий:

Як вояк,він був відважний

І, як дівчина, був ніжний,

Як лоза, гнучкий, високий,

І, як олень, статний, красний. 

  Квазінд, ще один друг Гайавати, - теж типова для епосу постать надсильної людини. Він, як Ілля Муромець, сидів сиднем тридцять років. Квазінд видається лінивим, бо боїться застосувати свою силу й воліє не відповідати на докори й глузування. І це зрозуміло – адже його сила знаходить вихід часто-густо у найнезвичніших  подвигах, як-то ламання обморожених сітей.

- Яка зброя допомогла Гайаваті знайти дружину?

- Які біди переслідують героя поеми?

- Які риси індіанські народи втілили в образі Гайавати?

3.     Гронування.

Робота в зошитах:

  - Складіть в зошитах асоціативне гроно на тему «Гайявата».                                      

4.     Порівняння Гайавати з іншими відомими  героями міфів і казок. 

  - В образі індіанського вождя можна знайти риси героїв і богів античного світу (Орфея, Геракла, Діоніса, Прометея), риси героїв європейського епосу («Нібелунги») та навіть руських богатирів. Образ Гайавати нагадує прудконогого Ахілла з „Іліади” Гомера та Гермеса з крильцями на сандаліях, Святогора із східно - слов’янських билин. Але разом із тим він привабливий, ніжний і вразливий душею.

   Отож народився синтетичний образ на індіансько - американській основі - такий поетичний, людяний і водночас мужній. 

      - Генрі Лонгфелло не змальовує свого  героя за звичною для читача схемою: зовнішність, вчинки, характер. Як відомо, суто міфологічний герой не має конкретних зовнішніх рис. Г. Лонгфелло створює образ Гайавати, зображаючи його діяння, змальовуючи його стосунки з природою, з людьми і надлюдськими створіннями. Батьком Гайавати був Західний вітер Меджеківіс, матір’ю - місячна донька Венона.

     Поет розповідає про його дивовижне народження та його величне життя в ім'я щастя свого народу, котрий прагне йти шляхом добра й правди.

Зверніть увагу:

- Гайавата - особа історична. Він жив у XV сторіччі, походив з племені ірокезів, потім став одним з вождів індіанського народу. У фольклорних оповідях Гайавата наділений рисами казкового героя. Тому і в інтерпретації Лонгфелло історія Гайавати стає поетичною легендою, чарівною казкою, у котрій фантастичний вимисел переплітається з народною мудрістю. Герой поеми - особа незвичайна: автор наділив його чудесною силою, незвичайним розумом і відвагою. Всі свої сили він віддає на благо свого народу - в цьому й полягає образ суто народного героя. Гайавата навчає індіанців необхідним речам у їхньому житті: майстерності полювання і землеробства, він винаходить писемність, відкриває таємниці лікарського мистецтва. Він вивчає таємниці природи, розуміє голоси звірів і птахів, уміє слухати шум вітру, дзюрчання річки. Під час посту завжди молився про щастя і благо всіх народів. Він доклав чимало зусиль, аби утворити Союз (Велику Лігу) ірокезьких племен, укласти «вічний мир» між народами, припинивши братовбивчі війни, які до того весь час точилися між різними індіанськими племенами.

     В образі Гайавати поет втілив волелюбність індіанців, їхню відвагу і мужність, людяність і любов до світу. У пам'яті та в міфах індіанців Гайавата залишився народним героєм і пророком.

Перевірте себе:

- Використовуючи зміст твору, доведіть слушність висловлювання І.Драча в епіграфі до уроку.

- Виразно прочитайте промову Гітчі – Маніто.

- Поміркуйте, чому саме так (на чотири боки світу) вожді випускали священний дим?

- Поясніть, як ви розумієте вислів «запалити люльку миру (згоди)»?

- Які ще вислови, що символізують мир, злагоду, ви знаєте?

- Основна ідея твору Г. Лонгфелло - вираження одвічного прагнення людей жити в мирі, злагоді, добробуті, це заклик до братерства і єдності. "Пісня про Гайавату" - це славетний гімн миру, пройнятий думкою про подолання незгод між людьми, відмову від воєн в ім’я праці на щедрій землі.

 Домашнє завдання.

    Скласти план – характеристику образу Гайявати.

Роботу виконати до 20.04

Урок 7. Дата уроку: 6-А – 15.04, 6-Б – 13.04,

6-В – 14.04, 6-Г – 14.04, 6-Д – 13.04    

    Тема: Генрі Лонгфелло (1807 – 1882). «Пісня про Гайавату». Міфи північноамериканських індіанців та їх втілення в поемі.

                                                     Всі ми виліплені з одної глини, тому нам необхідно бути милосердними та   справедливими.

Г. Лонгфелло

Етапи уроку

      -Діти, сьогодні ми з вами побуваємо в Америці, а точніше в Північній Америці, і зустрінемось із справжніми індіанцями.  Ми  маємо можливість помандрувати до цієї  країни  разом з одним із найвизначніших американських поетів – Генріхом Лонгфелло.

1. Історична довідка

   - ХV — ХVІІ століття називають іноді ще епохою великих відкриттів. У цей період багато чого змінилося у житті людей. Завдяки зробленим тоді так званим Великим географічним відкриттям посилилися контакти між різними народами. Виникли зовсім нові мистецтво та культура. Великими географічними відкриттями можна вважати всі найбільш значні відкриття у історії людства. Але традиційно до них відносять лише ті, що були зроблені європейцями з XV століття до середини XVII століття — за 300 років (цей період і називають епохою географічних відкриттів).

     Причин для виникнення цих експедицій було декілька. У першу чергу це був, звичайно, пошук нових торговельних шляхів, особливо до Індії — країни, на думку європейців, найбагатшої у світі. До того ж з'явилися міцні кораблі, які вже можна було використовувати для океанських плавань.

    Але найголовнішою причиною, напевно, була та обставина, що людство нарешті визріло для того, щоб ознайомитися з Землею та її невідомими світами — адже на той час на карті нашої планети було ще багато так званих «білих плям» (тобто невідомих європейцям земель).

    Усе це й спонукало європейців здійснювати подорожі, під час яких мандрівники знаходили нові, не відомі раніше світи — і заносили їх на карту.

    Так були відкриті Америка, Австралія, Берингова протока, що розділяла Азію та Північну Америку, морський шлях навколо Африки у Індію та Індокитай.

- Наприкінці XV століття деякі вчені прийшли до висновку, що Земля має форму кулі. Втім, багато хто з людей не сприйняв цієї інформації.

    Христофор Колумб (1451-1506) вирішив це перевірити. «Отже, якщо весь час плисти не на схід, а на захід, усе одно припливеш туди, куди тобі потрібно?» — так подумав Христофор Колумб і на основі цієї ідеї розробив свій проект навколосвітньої подорожі до Індії.

    Увесь його екіпаж складався з 90 чоловік (в основному, злочинців). Через декілька місяців плавання Колумб пристав до невідомого острова — це був один з Багамських островів. Колумб назвав його Сан-Сальвадор. Саме цей день — 12 жовтня 1492 року - і вважається днем відкриття Америки.

   Утім, Колумб не був першовідкривачем Америки: за сотні років до нього сюди неодноразово запливали вікінги. А найпершими європейцями, що побували тут, були Ейрік Рауді та його син Лейф Еріксон — вікінги, які досягли цих берегів ще у Х — ХІ століттях. Але про їх подорож у Європі ще не знали.

2. Американські індіанці — корінне населення Америки.

   Вважається, що перші люди почали поселятися в Америці приблизно 11 тис. р. до н. е. Ці люди перетнули Берингову протоку, розійшлись із далекої Півночі і розселилися по всій території Північного та Південного Американського континенту. Ці люди відомі нам як американські індіанці, корінні американці чи корінне населення Америки. Вони розвинули велику різноманітність культур і стилів життя.

      Мореплавець Христофор Колумб назвав їх індіанцями, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.

      Американські індіанці — переважно невисокі на зріст, фізично розвинені, смагляві, чорноволосі та темноокі люди — не були на той час єдиним народом: жили окремими племенами, розмовляли різними мовами, мали різні традиції та вірування, особливі військові союзи для захисту інтересів племені.

     Індіанці — діти природи — прекрасні мисливці та вояки у ті часи були далекі від сучасного розуміння цивілізації у житті та побуті.

Поміркуйте:

• Які асоціації виникають у вас, коли чуєте про індіанців?

• Про які їх звичаї та традиції ви знаєте?

• Із яких джерел ви дізналися про це?

• Що означає, на вашу думку, вислів «Вийти на стежку війни»?

• Що ви знаєте про вірування давніх індіанців?

• Які художні твори про індіанців ви читали? Як у них зображено корінне населення Америки?

           3. Перегляд відеофільму «Біографія Генрі Лонгфелло»

  -  Слава до Генрі Лонгфелло (1807-1882) прийшла іще за життя. На батьківщині його книги видавалися мільйонними накладами — для видавничої практики XIX століття це було неймовірно. Вірші Лонгфелло були перекладені вісімнадцятьма мовами! Українською мовою «Пісню про Гайявату» перекладали Панас Мирний, Олександр Олесь, Костянтин Шмиговський, Іван Драч.

     Генрі Водсворт Лонгфелло народився у 1807 році у Портленді, невеличкому портовому містечку на північно-східному узбережжі Америки в родині адвоката. В історії його роду по материнській лінії були предки, які 1632 року одними з перших прибули до берегів Нової Англії (як називали тоді Америку) і стали її засновниками. Митець отримав чудову освіту в приватних школах та одному з найкращих коледжів того часу — Боудінському. У студентські роки Лонгфелло виявив надзвичайні здібності щодо гуманітарних наук.

     Одразу після закінчення коледжу йому запропонували місце професора кафедри іноземних мов.  На той час письменник вільно володів шістьма мовами і читав іще чотирма.  Тоді ж він уперше відвідав Європу, що здавна приваблювала його як найбагатша скарбниця давньої культури, мудрості й краси, де провів три роки. Юнак слухав лекції в Геттінгемському університеті, відвідав Італію, Іспанію, Францію, Англію, Голландію, Швейцарію. Після повернення Лонгфелло почав викладати іноземні мови у тому ж коледжі, у котрому навчався. Близько двадцятьох років (1835- 1854) Лонгфелло був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету, а після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних інтересів було досить широким і різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, подорожні нариси, складав поетичні антології, займався перекладами.

4. Історія створення «Пісні про Гайявату»  
      У 1855 році Лонгфелло закінчив роботу над найвизначнішою працею свого життя "Піснею про Гайавату". Це творча обробка міфів та легенд індіанців Північної Америки, здійснена під впливом появи фінського епосу «Калевали» і написана таким же розміром вірша. Поема вражає романтизованою поетичністю розповіді про подвиги легендарного вождя ірокезів, мудрого і безстрашного Гайавати. Г.Лонгфелло відтворює у творі майже вимираючий світ американської старовини на просторих землях між Мальовничими Скелями і Великими Пісками. Це життя не було подібне до тогочасної американської буденності, тому що освячене язичницькими повір’ями, легендами й міфами глибокого морального змісту, де найсуттєвішим є відчуття єдності людини та природи.

      Ми можемо впевнено говорити, що «Пісня про Гайавату» - міфологізована легенда. Лонгфелло ніколи не бував серед індіанців Північної Америки.

Він користувався зібранням записів видатного етнографа Генрі  Скулкрафта, який багато років прожив серед індіанців.

      «...Я написав її, — згадував Лонгфелло, — на основі легенд,  які панують у середовищі північноамериканських індіанців. У них йде мова про людину дивного походження,  яка була послана до них, щоб розчистити їхні річки, ліси й риболовні місця і навчити народи займатися мирним ремеслом. У різних племен вона була відома під різними іменами... Найбільш поширене — Гайавата, що означає — пророк, учитель... У цю стару оповідь я вплів інші індіанські легенди. Описувані події відбуваються в країні ірокезів, на південному березі Верхнього озера, між Мальовничими скелями і Великими пісками».

   У «Міфологічному словнику»  подано три версії образу Гайавати. В ірокезів- це вождь і пророк, котрий виступив проти міжусобиць племені онондага, через що був покараний злим божеством Атотархо, який убив сім дочок Гайавати. Гайавата вирушив у добровільне вигнання, знайшов чарівний талісман вампум і зустрівся з Деганавидою.
    Сюжет другої легенди трохи інший. Гайавата був людожером, але, зцілений Деганавидою, став його спільником. Вони вмиротворили Атотархо за допомогою вампума і животворної магічної сили Оренда і заснували Велику Лігу ірокезів.
     Та існує і третя версія образу великого вождя Гайавати. Вона, як вважають дослідники, і є найбільш реальним джерелом поетичної версії Лонгфелло.

   Гайавата - історична особа. Жив він у ХV столітті. Є засновником Великої Ліги Співдружності ірокезьких племен. Почесний титул Гайавати зберігається у ритуальному перечні п’ятдесяти вождів Ліги. Драматична доля, тяжка праця,  ідея страждання - все це наближає образ героя до смертної людини, але тим більше вражає людину велич подвигу героя.
   

   5. Хто ж такий Гайавата у поемі Генрі Лонгфелло?

    Короткий зміст твору.

  Про його долю ми дізнаємось з оповіді індіанського Оссіана – музики Навадага. В далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс, найголовнішим подвигом якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви, що був схожий на величезну скелю, оброслу мохом. Його боялися всі народи. Меджеківіс тихо підкрався до Міше-Мокви, коли той спав, і обережно зняв з нього Вампум.  Зробивщи це, він переможно вигукнув і вдарив Міше-Мокву палицею по голові.
    Звістка про подвиг Меджеківіса швидко розлетілася по світу. Захоплені подвигом, люди проголосили витязя Західним Вітром. Під урочисті вигуки Меджеківіс вирушив у своє царство на вершині Гір Скелястих. А на Місяці жила прекрасна і незрівнянна донька Нічного Світила – Нокоміс. Весела та життєрадісна дівчина ні до кого не відчувала зневаги, не знала злоби і не думала,  що в однієї з її подруг серце палає чорною заздрістю. Якось, коли Нокоміс безтурботно гойдалась на виноградних паростках, до неї підкралась ненависниця й обрубала віти. Нокоміс упала на землю, в квітучу долину Мусподе, й з часом народила  „між лілеями, на моху”  донечку Венону, прекрасну, струнку й гнучку, з очима,  як небесні зірки. Мати часто застерігала її берегтись Меджеківіса. Та не прислухається молодість до застережень старших, і одного вечора Меджеківіс підстеріг Венону, закохав її у себе, а потім покинув разом із „сином милощів і смутку, сином Тайни” Гайаватою.
З туги Венона померла, а малюка зростила Нокоміс, розкриваючи перед ним
дивний світ легенд та прекрасної природи.
       Коли бабуся розповіла юнакові про підступність Меджеківіса й смерть Венони, серце Гайавати запалало гнівом, і він рушив на пошуки Володаря Вітрів. З таємним острахом в душі зупинився молодий герой перед старим батьком, а той згадав молодість, прекрасну Венону – і серце його сповнилося радістю. У розмовах минали дні і ночі. Меджеківіс вихвалявся колишніми пригодами й подвигами та безсмертям, а Гайаваті доводилося стримувати гнів. Врешті терпець йому ввірвався, син пригадав батькові смерть матері, і розпочався великий бій. Сам могутній Орел Війни піднявся з гнізда, сів на скелі і з різким клекотом розпрострв крила над бійцями.
    Через три дні Меджеківіс почав стомлюватися і поступився, запропонувавши припинити боротьбу, бо був безсмертним і хотів лише перевірити звитягу і хоробрість Гайавати. Перед розлукою батько наказав йому у всьому допомагати своєму народові й пообіцяв, що з часом розділить із ним своє царство.
   Чимало подвигів здійснив Гайавата: переміг царя риб - величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона, який насилав на людей хвороби й лихоманки; навчив народи вирощувати маїс і винайшов писемність. Слава його ширилась.
    Повертаючись після поєдинку з батьком Меджеківісом, Гайавата звернув до країни Дакотів, для того, щоб купити наконечників для стріл. Найбільше йому сподобалися гострі, як голки, наконечники з халцедону, кременя та яшми, що виточив старий дакот, який усамітнено жив із донькою Міннегагою на рівнині. Міннегага глибоко запала в душу Гайавати.
   Та Нокоміс не хотіла, щоб онук одружувався з чужоземкою. Не дослухаючись до бабусиних порад, герой радісно пішов за коханою і не помилився – дівчина відповіла йому щирою взаємністю.
   Минуло багато безтурботних років, сповнених праці та полювання, спокою
та затишку домашнього вогнища. Проте щастя на землі не вічне, і ніхто не може уникнути гірких втрат: помирають улюблені друзі Гайавати – божественний співець Чайбайабос і добродушний силач Квазінд.
Настають важкі часи: люта зима сповила землю глибоким снігом, морози скували ріки й озера, до поселень підкрався голод.  Гайавата теж не зміг знайти їжі для порятунку коханої дружини. Вона померла.
    Настала весна, але туга не полишила серце Гайавати, він сумував за навіки втраченою коханою.
   Якось Ягу – хвалько і оповідач дивних історій – повідомив, що бачив у морі величезну пірогу з бородатими воїнами, обличчя яких були пофарбовані в біле. Всі сміялися із розповіді, лише Гайавата залишався серйозним. Справді, з часом до поселення підплив човен із білими людьми. Гайавата привітно зустрів їх, запросив до свого вігваму і щедро пригостив, посадивши на шкури горностаїв і бізонів. Після урочистостей і келихів господарі й гості викурили Люльку Згоди та присягнули на вічну дружбу. Уночі, коли стомлені гості поснули, Гайавата став зі свого ложа і сказав Нокоміс, що йде назавжди.
   Зрозумівши, що створення Ліги п’яти племен є вінцем його дій на землі, Гайавата звертається до народів з промовою, сповненою мудрих порад, наголосивши водночас, що йому час „здійнятися” у небеса. Він вийшов на берег і сів у чарівний човен. Повітря сповнилося звуками божественної музики, і вражені люди спостерігали, як човен почав підніматись і зникати в небесах.
    Ось так завершився земний шлях посланця небес вчителя Гайавати.

Сьогодні індіанці Північної Америки практично втратили свою самобутність, зробившись іграшкою в руках ділків туристичного бізнесу. Поема Генрі Лонгфелло є своєрідною скарбницею пам’яті індіанського народу. Заслуга поета полягає у скрупульозному зборі мовних, етнографічних та інших скарбів культури і побуту багатостраждальних індіанських племен.

6. Прочитайте  розділ І «Люлька згоди» з «Пісні про Гайавату».

7. Словникова робота.

ПЕРСТ -  заст. Палець руки.
ЦИБУХ  - //  Люлька для куріння.
//  Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза.
//  Те саме, що цигарка.

ПОКВАНА – люлька згоди.

САРНА -  рід ссавців з родини оленевих. Цей рід інколи називають також «дикі кози» або «козулі».

КАЗАРКА - рід птахів родини качкових.

Поміркуйте:

1. Де відбуваються події?

2. Хто такий Гітчі – Маніто? Як ви вважаєте, цей образ історичний чи міфологічний?

3. Що спонукало Владику Життя звернутися до індіанських племен? З якою метою зібрано народи на раду?

4. Як він виготовив Люльку Згоди?

5. Який фатальний заповіт засвоїли індіанські племена від предків? Як ставиться до нього Великий Дух?

6. Який новий заповіт дає людям Гітчі – Маніто? У чому його співзвучність із заповідями Ісуса Христа?

7. Доведіть, що Гітчі – Маніто любить своє творіння – людей.

8. Яка основна думка цього розділу?

8. Робота з літературознавчим терміном.

За жанром «Пісня про Гайавату» - це епічна поема.

Епі́чна поема — один із різновидів поеми, в якій порушуються важливі проблеми минулого, сучасного і майбутнього. Поема розгортається на основі певних подій, має сюжет і чітко виражені характери.

Запис  у  зошит:

Епічна поема  (грецьк. роіета — твір) — один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу (пе­реважно віршований), у якому поєднуються епічні (зовнішній сюжет, характери, оповідна фор­ма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття внутрішнього  світу героїв).

    У творі Лонгфелло нема ліричних відступів, автор не виявив свого ставлення до вчинків героїв. Поема складалася з 22 частин і післямови.

9. Виконайте в зошитах вправу «Незакінчене речення»

1. Г.В.Лонгфелло – це …………..

2. Америку відкрив у 15 столітті ………..

3. Корінних жителів Америки називають ………..

4. «Пісня про Гайавату» створена на основі міфів …………….

5. Міф – це ……………

6. За жанром «Пісня про Гайавату»  - ………..

7. Головний герой твору - ………

8. Гайавату зростив (-ла) ……………

9. Люльку Згоди виготовив Гітчі – Маніто з ………

    - «Пісня про Гайавату»  вважається найпрекраснішою роботою Лонгфелло. Враження, що вона справила, було незвичайним. Всього за півроку ця книга витримала тридцять перевидань. «Пісня про Гайавату»  породила масу статей, стала однією з найцікавіших тем для обговорення і пліток. Деякі письменники пробували творити у дусі «Пісні...», копіювати її, змінюючи лише деякі факти. Для інших майстрів пера ця книга стала справжнім «кумиром», прикладом...
Всі були вражені перш за все оригінальністю її сюжету і новизною форми.
     У «Пісні про Гайавату»  відобразились всі кращі якості душі і таланту її творця. Генрі Лонгфелло все життя присвятив служінню прекрасному .
Перший український переклад творів Лонгфелло належав М. Павлику. У різні часи поезії Лонгфелло перекладали Олена Пчілка, П. Грабовський, Панас Мирний, Микола Зеров, Н. Забіла, М. Гаско, Д Павличко.

Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріали підручника стор.197 – 202.

2. Дати письмові відповіді на запитання до тексту твору: 

        стор.202, зап. 1, 2, 3.

Роботу виконати до 16.04

Дата уроку: 6 - А - 18.03; 6 - Б - 16.03; 6 - В - 17.03;  6 - Г - 17.03; 6 - Д - 16.03

Урок 1. Тема:Антуан де Сент-Екзюпері — французький письменник. «Маленький принц» — філософська алегорична казка-притча.

Звідки я родом? Я родом з дитинства,

як з якої-небудь країни.

Сент-Екзюпері

Етапи УРОКУ

    - Сьогодні ми з вами познайомимось з життєвим та творчим шляхом французького письменника Антуана де  Сент-Екзюпері – людини, яка стала легендою ще за життя. Поет і мислитель, пілот і вчений, конструктор і винахідник – людина, яку називали універсальним талантом.

1. Перегляд відео та презентації

«Антуан де  Сент-Екзюпері»

2. Розповідь  про життя і творчість Екзюпері

— Льотчик і філософ. Напевне ніхто, крім А. де Сент-Екзюпері, не зміг би поєднати одне з другим. Пілот поштових ліній, начальник аеродрому в пустелі й письменник, мислитель-гуманіст. «Для мене літати і писати — одне й те саме,— говорив Екзюпері. — Головне — діяти, головне — знайти себе».

Антуан Марі Жан Батист Роже де Сент-Екзюпері народився 29 червня 1900 у Ліоні у старовинній аристократичній родині. Батько його був страховим інспектором, мати — талановитою художницею, людиною високої культури.

Коли Антуану виповнилось 4 роки, батько помер, і вдова з  дітьми переїхала до матері в замок  Ла Молль, а пізніше в замок  Сен-Моріс де Реманс,  недалеко від Ліона, де й пройшли дитячі роки майбутнього письменника, які залишили в його душі такий глибокий слід, що він навіть у зрілому віці завжди говорив: «Я родом із Дитинства». Як нащадок старовинного графського роду, ріс у розкошах і загальній любові, особливо з боку матері. Антуан полюбив літературу, музику, живопис, сам складав казки, непогано малював і грав на скрипці. У сім’ї його називають Король Сонце через його біляве волосся; товариші прозвали Антуана Звіздарем через його задертий до неба ніс.

Винахід в дитинстві велосипеда з крилами та телефону з бляшанок  свідчить про  постійний пошук, бажання піднятися вгору на крилах своєї думки  та фантазії.

У шість років він почав  складати   вірші, непогано малював і грав на скрипці.

А ще він мріяв у дитинстві стати садівником. "Я був народжений, щоб стати садівником", – писав він напередодні загибелі. За його словами, садівник – це той, хто вирощує не просто квіти, а красу й гармонію. При цьому дуже шкодував, що немає садівників, які б плекали людські душі. Можливо, саме тому він вирішив стати письменником.

У жовтні 1909 року Антуан вступає до коледжу Нотр-Дам де Сен-Круа, де раніше вчилися батько і дядько.

Коли Антуанові було 13 років, відбулася дуже важлива подія в його житті — відомий авіатор Жуль Ведрін узяв його з собою в політ на літаку. У Сент-Екзюпері з'явилася мрія стати пілотом.

У жовтні 1914 року Антуан і його брат Франсуа починають вчитися в коледжі Монгрі в Вільфранш-на-Соні, а в кінці першого семестру обидва хлопці їдуть продовжувати освіту у Маріст у Фрібуре в Швейцарії.

У 1917 році від ревмокардії в Швейцарії помирає молодший брат Франсуа. Це перша важка душевна травма, випробувана молодим Антуаном. Екзюпері здає у Фрібуре іспит на атестат зрілості. Щоб підготуватися до конкурсу в Військово-морське училище, вступає в школу Боссюе в Парижі, а потім там же переходить в інтернат при ліцеї Сен-Луї, де вивчає додатковий курс математики. Він не пройшов за конкурсом у військово-морське училище –  твір на тему «Розкажіть про враження ельзасця, який повернувся в рідне село, що знову стало французьким» не отримує позитивної оцінки. Ліцеїст написав всього кілька фраз і отримав найнижчий бал. Існує думка, що Антуан зробив це навмисно, не бажаючи вступати в училище. Пізніше Екзюпері, який чудово малював, вступив на архітектурне відділення при Академії мистецтв.

Але вже в 1921 році Сент-Екзюпері кидає навчання і вступає до армії. Тут збулася його дитяча мрія — він стає льотчиком. Та за два роки він потрапляє в аварію й отримує серйозну травму, після чого його демобілізують із армії.

Цивільні професії конторника, комівояжера, які Антуанові де Сент-Екзюпері довелося опановувати після одужання, були йому не до душі. Пробує писати, хоч не зовсім вдало, а при нагоді знову повертається до літака, служить на поштово-повітряній лінії, що з'єднувала Францію з Північною Африкою. Ремесло льотчика стало й джерелом його поетичного натхнення. 1926 року в журналі «Срібний корабель» опубліковано перше оповідання Сент-Екзюпері — «Льотчик», а 1929 р. виходить його роман «Пошта — на Південь». Із 1927 р. Сент-Екзюпері знову підіймається в небо — він став пілотом поштової авіалінії Тулуза — Дакар, а пізніше його призначають начальником аеродрому в Африці.

У 1930 році Сент-Екзюпері став кавалером ордена Почесного Легіону за внесок у розвиток цивільної авіації. В червні взяв участь у пошуках свого друга, льотчика Анрі Гійоме, який зазнав аварії, перелітаючи через Анди. Антуан кілька днів поспіль кружляв над гірськими вершинами. «Лежачи в снігу, я тебе бачив, але ти мене не розгледів», –  казав потім Гійоме, який дивом урятувався. «Як ти дізнався, що це я тебе шукаю?», – спитав Сент-Екзюпері. «А хто ж іще наважився б літати так низько в горах?», – відповів Гійоме.

Якийсь час він жив у Буенос-Айресі в Аргентині, де написав повість «Нічний, політ», опубліковану у Франції в 1931 р., за яку він отримав літературну премію і яку відразу ж було екранізовано.

Повернувшись на батьківщину, письменник далі працює в авіації. Він подорожував по всьому світу спершу у справах авіакомпанії, пізніше — як журналіст. Із цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій. Подорожі ставали матеріалом для творчості Сент-Екзюпері.

Так, у 1935-1936 pp. він на власному літаку вирушив у політ Париж — Сайгон, аби здолати рекорд швидкості на цьому маршруті й отримати призначену за це премію, проте зазнав аварії в  Лівійській пустелі. Цей епізод став основою роману «Планета людей» (опублікований у 1939 р.).

А в 1938 році спроба перельоту за маршрутом Нью-Йорк — Вогняна земля завершується аварією в Гватемалі, після якої письменник тиждень був у комі. Перебуваючи на лікуванні після аварії, він і розпочав згаданий вище твір. У 1939 р. Французька Академія присудила йому Велику премію роману за цю книгу.

4 вересня 1939 року, на наступний день після оголошення Францією війни Німеччині, Сент-Екзюпері з’явився за місцем мобілізації на воєнний аеродром Тулуза-Монтодран. Друзі відмовляли його, переконуючи, що він принесе більшу користі як журналіст. Але він вважав своїм обов’язком сісти за штурвал літака.

31 липня 1944 року відбувся останній політ Антуана де Сент-Екзюпері. Вилетівши з бази Борго на Корсиці з метою аерофотозйомки на схід від Ліона, його літак зник без вісти.

Довгий час про його загибель нічого не було відомо, і думали, що він розбився в Альпах. І тільки в 1998 році в морі поблизу Марселя один рибалка виявив браслет, на якому було кілька надписів – ім’я дружини та адреса видавництва, в якому друкувались його твори.

У травні 2000 року пірнальник Люк Ванрель заявив, що на 70-метровій глибині виявив уламки літака, який, можливо, належав Сент-Екзюпері. Останки літака були розсіяні на смузі довжиною в кілометр і шириною в 400 метрів. Майже відразу французький уряд заборонив будь-які пошуки в цьому районі. Дозвіл було отримано тільки восени 2003 року. Фахівці підняли фрагменти літака. Один з них виявився частиною кабіни пілота, зберігся серійний номер літака: 2734-L.

Зараз  уламки літака знаходяться в Музеї авіації та космонавтики в Ле-Бурже.

У Марокко, в Тарфаї, де Сент-Екзюпері прожив 1, 5 року і написав свій перший роман «Пошта на південь», 28 вересня 2004 року був відкритий музей, також є  пам’ятник.

У Ліоні є пам'ятник  Антуану де Сент-Екзюпері з його «дитинчам» за плечима. А в місті Дніпро, в Парку Глоби, є пам'ятник і самому Маленькому Принцу.

3. Прочитайте вірш російської поетеси Юлії Друніної «Пилот Сент-Экс, поэт Экзюпери». (Сент-Экс — так називали друзі Екзюпері.)

Влюбленный в землю,

Он любил и небо,

Да так, что без него

Прожить не мог.

Но этот гений,

Этот полубог,

По мненью многих,

Мудрым вовсе не был.

И то сказать —

Творил бы в тишине,

Своим лишь, кровным,

Занимаясь делом...

Пилот Сент-Экс

На грянувшей войне

Был горячо

И леденяще смелым.

Он в небесах

Остался навсегда...

Гори в угрюмом космосе,

Гори,

Безумная и мудрая звезда —

Пилот Сент-Экс,

Поэт Экзюпери.

-          Поміркуйте: 
- Як можна пов’‎язати епіграф до уроку «Перш ніж писати, треба жити» з біографією письменника? Чи можна назвати його життя подвигом?

-         Чому у вірші Ю. Друніної зірка Екзюпері названа безумною і водночас мудрою?

4. Перегляд буктрейлеру до казки «Маленький принц»

5. Історія створення казки-притчі «Маленький принц»

Задум казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» виношувався досить довго. По-справжньому мотиви цього твору почали складатися з початком Другої світової війни. У той самий А. де Сент-Екзюпері часто малював один і той же малюнок: маленький хлопчик із крильцями і без них здивовано дивиться із-за хмар на землю. Цей дивовижний хлопчик дедалі більше не давав спокою письменникові, льотчикові, бійцеві. Казка була написана піл час вимушеної еміграції у Нью-Йорку протягом 1942 року і вийшла друком навесні 1943 року. Це був останній твір А. де Сент-Екзюпері.

Цю книжку він присвятив своєму другові Леону Верту – французькому письменнику і критику.

Малюнки до книги виконані самим автором, й не менш славні, ніж сама книга. Важливо, що це не просто ілюстрації, а органічна частина твору в цілому: сам автор і герої казки весь час посилаються на малюнки і навіть сперечаються про них. «Прообразом» літературної казки «Маленький принц» можна вважати фольклорну казку з бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасливе кохання покидає рідну домівку й мандрує по нескінченних дорогах у пошуках щастя та пригод. Він намагається здобути славу і підкорити,тим самим, неприступне серце принцеси.

Сам автор говорив, що написав цю казку для дорослих. Образ маленького принца виник не випадково. В Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою. А потім один з них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший полетів на невідому далеку планету і назавжди залишився дитиною.

                 6. Жанрові ознаки твору

Народна казка	"Маленький принц"
Фантастика	Фантастика мала реалістичне підґрунтя (порушували реальні земні проблеми, діяли сучасні образи тощо)
Розподіл персонажів на позитивних і негативних	У творі наявне протиставлення  "дорослі" - "діти", письменник прагнув розбудити дитячу душу в кожній дорослій людині
Позиція автора прихована	Відкрита позиція автора
Мандрівка героя як композиційний прийом	Мандри героя відбувалися не тільки на землі, а й у всесвітньому просторі і в просторах людської думки і душі, що надало твору філософського характеру
Повторення епізодів, ситуацій (3 рази, 7 разів)	Маленький принц відвідав сім планет, повтор епізодів, ситуацій мав на меті не лише розкрити характери героїв, а й поглибити певні думки, ідеї
Умовність часу і простору	Умовність оповіді не заперечувала належності подій казки до епохи XX століття
Повчальний характер	Автор не повчав, для нього головне мислити разом з людьми, допомагати їм шукати істину, розуміти їхні почуття, а люди самі повинні зробити висновки
Щасливий кінець	Фінал відкритий, не мав однозначного тлумачення
Символічність персонажів, алегоричність образів, боротьба добра і зла	Багатозначність символіки, боротьба духовного і бездуховного начал
Морально-етична проблематика	Філософські проблеми, що пов'язані не тільки з мораллю, а й з долею людства і всесвіту взагалі

7. Теорія літератури

Повторюємо:

Казка — це... (розповідний твір про вигадані, фантастичні події).

Алегорія — це... (художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретні образи).

Вивчаємо (Записуємо в зошити)

Притча — це невеликий твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.

Афоризм — короткий, оригінальний, влучний вислів, узагальнення, глибока думка, виражена в лаконічній формі.

- Які факти біографії Сент–Екзюпері вам запам’яталися?

- Чому його життя стало зразком мужності для сучасників?

- Які художні особливості казки «Маленький принц?

Антуан де Сент-Екзюпері

Навіщо повертатися назад

З небес на землю, де війни катуші,

Де Францію дрібні й підступні душі

Зжирають, наче гусениці сад?!

І свій літак тісний, немов снаряд,

Веде він у безумнім безоружжі

Крізь вибухи, що, мов сліпучі ружі,

Цвітуть і осипаються підряд…

В палаючій, як метеор, машині

Його вхопила неба течія

І занесла в глибини темно-сині.

Світ у зірках читав його ім’я,

Лиш у пісках Лівійської пустині

Не відала про це сліпа змія.

(Д. Павличко)

 Домашнє завдання.

1.     Опрацювати статтю підручника с.173 – 176.

2.     Прочитати казку «Маленький принц».

Письмово виконати завдання с.176, запитання 2, 3, 4.

Завдання виконати до 19.03

Дата уроку: 6 - А - 20.03; 6 - Б - 20.03; 6 - В - 19.03; 6 - Г - 19.03; 6 - Д - 19.03.

Урок 2. Тема: А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Людські стосунки, моральні цінності у казці-притчі «Маленький принц».

        

Етапи уроку

- Сьогодні ми продовжимо вивчення найвідомішого твору Антуана де Сент-Екзюпері казки – притчі «Маленький принц», яка своїм змістом спонукає кожного читача замислитись над важливими філософськими проблемами:

- Для чого живе людина?

- У чому полягає щастя?

- Що значить вірна і справжня дружба?

І1. Літературний диктант.

Записати в зошитах

1.     А. де Сент –Екзюпері народився …

2.     Найдорожчою людиною на все життя для нього залишилась…

3.     Все життя письменника було пов’язане з …

4.     Найвідоміший твір автора…

5.     У сюжеті казки є автобіографічні деталі…

6.     Провідні теми творів письменника…

7.     За жанром «Маленький принц» - це…

8.     Головний герой зустрівся з автором в …

9.     Маленький принц жив …

10.   Хлопчик дуже ретельно доглядав свою…

-  Ви вже розпочали знайомство з повістю-казкою А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Думаю, що образ головного героя, мабуть, для багатьох залишився загадковим і таємничим. Адже цей твір зовсім не схожий на казку, хоч у ньому розповідається про фантастичні події. «Маленького принца» слід читати, не поспішаючи, і, мабуть, не один раз, щоб взяти собі до серця ті золоті зернятка мудрості, які автор щедро розсипав у ньому.

2.      Бесіда за змістом твору:

-         Розкажіть про Маленького принца. Яким ви собі його уявляєте?

-         Чим він займається щодня?

-         Для чого він прочищає вулкани і вириває паростки баобабів?

-         Що уособлюють баобаби?

-         Як він ставиться до своєї планети?

-         Які слова Маленького принца про його ставлення до своєї планети вам найбільше запам’ятались? Чи згодні ви з ними?

-         Як ви розумієте слова головного героя?

«Встав вранці, привів себе в порядок, приведи в порядок свою планету»

-         Хто ще живе на планеті Маленького принца?

-         Як веде себе Троянда?

-         Як склались стосунки між Маленьким принцем і Трояндою?

-         Чому Маленький принц вирішив подорожувати?

-         Хто допоміг Маленькому принцу змінити своє ставлення до Троянди? Підтвердіть цитатою.

-         Визначте ключові слова у цих роздумах.

Перегляд уривків з мультфільму «Маленький принц»

3.     Обговорення мультфільму.

-          Чи можете ви сказати, на яких саме планетах побував Маленький принц?

     Записати в зошитах «Подорожі Маленького принца»

     1-а планета  - король;

     2-а планета - честолюбець;

     3-я планета – п’яниця;

     4-а планета  - ділова людина;

     5-а планета   - ліхтарник;

     6-а планета  - географ

     7-а планета   - Земля

        4.  Розкажіть про планети та їх мешканців.     

1. Чим займається житель планети?

2.Охарактеризуйте його. Підберіть цитати до його характеристики.

3. Як ставиться Маленький принц до нього?

4. Знайдіть фразу , яка допомагає розкрити образ цього героя.

5. Сформулюйте висновок.

 Король (Необмежена влада, честолюбство. Світ для королів дуже спрощений, для них усі люди піддані. Себе судити набагато важче , ніж інших. Безглуздість)

-Влада стоїть на першій сходинці світу дорослих

Честолюбець (Марнославство, самозахоплення, байдужість до оточення, егоїзм. Честолюбці не чують нічого, крім похвал. Уособлення пихатості)

«Для пихатих усі інші – їхні шанувальники».  «Шанувати – значить визначити, що я найвродливіший, найкраще одягнений, найбагатший і найрозумніший на планеті». «Пихаті люди не чують нічого,  крім оплесків»

  Пияк (Хвороблива пристрасть до пияцтва. П’є, щоб забути про совість. Символ вад , яких багато у людей.)

 Цей образ уособлює безсилля, втечу від себе, від проблем.

Ділок (Рахував зорі, записував підрахунок на папірці і складав їх у ящик, вважаючи себе багатим. Нікчема, що прагне перетворити неозору красу Всесвіту у власність.)

«А зіркам від тебе немає ніякої користі». Займатися справою добре, але «гроші заради грошей» знецінюють життя» «Бути багатим , щоб купувати нові зірки». «Я володію зірками тому, що до мене ніхто не додумався ними заволодіти». «І моїй квітці, і моїм вулканам корисно, що я ними володію, а зіркам від тебе ніякої користі».

 Ліхтарник (Відповідальність за діло, турбота про інших, висока духовна турбота.)

 «Наказ є наказ». «Це справді корисно, бо красиво». «Він не смішний, тому що не думає про себе».

Географ  («Надто важлива особа, йому ніколи байдикувати», уособлення обмеженості. Байдужість до того,що оточує)

Надто поважна особа, яка ніколи не виходить з кабінету, мовляв, їй ніколи тинятися, про все знає з переказів, йому байдужа його планета.

5. Спробуйте дати відповіді на запитання:

- Як почувається на землі Маленький принц? (самотньо)

-Кого шукає герой на Землі? (друзів)

-Яку трагедію пережив герой на Землі ?(дорога привела його в сад, де росло багато троянд. Виявилося, що його квітка не є унікальною , неповторною)

- Хто допоміг Маленькому принцу? (Лис)

-Які істини відкрив Лис героєві? (Ти завжди відповідаєш за того,кого приручив. Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш)

-Чому льотчик і Маленький принц прийшли до криниці? (Їх обох мучила спрага)

-Як ви розумієте фразу:  «Вода буває потрібна і серцю»? (Вислів «Вода буває потрібна і серцю» означає, що, крім звичайної спраги, існує ще й спрага духовна, що виникає, коли людині необхідне розуміння, підтримка, співпереживання... Як тіло не може довго жити без води, так і душа людини не витримає довго без дружби, любові, розуміння)

-         Які цінності, на думку Екзюпері, найголовніші у житті?

 (Любов, дружба, відданість, відповідальність, праця…)

-         Дорослий, якщо він по-справжньому добра людина, в душі залишається людиною. Він зберігає в собі кращі якості: любов, вірність, чуйність, довіру до світу, відсутність страху перед невідомим. Поява Маленького принца в пустелі перед пілотом – це нагадування людині про її внутрішнє «Я», або про найчистіше, що є в душах маленьких дітей.

Домашнє завдання.

1.     Знати зміст казки «Маленький принц».

2.     Письмово: відповіді на запитання с.180, зап.1,4.

3.     Відповіді на запитання с.185, зап.2, 3.

             Завдання виконати до 23.03

          Переглянути мультфільм можна за посиланням:

http://moviestape.net/katalog_multfilmiv/multfilm/7005-malenkyj-prync.html

Дата уроку: 6 - А - 01.04; 6 - Б - 30.03; 6 - В - 31.03;  6 - Г - 31.03; 6 - Д - 30.03 

Урок 3. Тема: «Маленький принц» -- філософська казка-притча. Уроки Маленького принца.

                         «…лише         серце добре бачить.

                       Найголовнішого очима не побачиш»

                                        Антуан де Сент-Екзюпері

Етапи уроку

-  І нині, і в майбутньому будуть згадувати, розповідати про письменника-гуманіста Антуана де Сент-Екзюпері, думки, мрії  якого  завжди були спрямовані до Планети людей. Тому сьогодні на уроці ми продовжуємо працювати над сторінками шедевру Екзюпері «Маленький принц».  Намагаючись розгадати таємниці неба, землі й людської душі, Сент-Екзюпері літав на крилах своєї фантазії й не мислив життя без неба. Хто ж він такий – цей сміливий і відчайдушний чоловік? Чому він так прагнув висоти? Що приваблювало його там, куди не могли долетіти птахи? Давайте пригадаємо цікаві сторінки із життя письменника.

 -  Графові  Антуану де Сент-Екзюпері судилося стати однією  з видатних постатей ХХ ст.. все сприяло цьому: родовід, який своїм корінням сягав Хрестових походів, дитинство, проведене у стінах старовинних замків Франції, вроджене благородство.   Екзюпері – прекрасна людина, мислитель-гуманіст, патріот Франції, який віддав своє життя боротьбі з фашизмом.

 - Сент-Екзюпері завжди відчував відповідальність за людей і перед людьми. І чим частіше він бачив смерть, тим більше любив життя. Чим довше бував у небі, тим більше вабила його земля. Йому хотілося бачити її мирною та щасливою. З’являлися думки, якими не можна було поділитися з людьми.

 - Задум жодного із творів Сент-Екзюпері не виношував так довго, як «Маленького принца». Мотиви цього твору почали складатися по-справжньому з початком Другої світової війни. У той час Антуан часто малював один і той самий малюнок: маленький хлопчик із крильцями і без них здивовано дивиться із-за хмар на землю. Цей дивовижний хлопчик дедалі більше не давав спокою письменникові, льотчикові, бійцеві. Казка була написана у Нью-Йорку і вийшла друком навесні 1943 року.

   «Маленький принц» -- улюблений герой Антуана де Сент-Екзюпері, виразник його найпотаємніших думок і сподівань.

 -  «Є тільки одна справжня цінність – це зв'язок людини з людиною» -- так говорив Антуан де Сент-Екзюпері. Це головна ідея твору «Маленький принц». Жити для того, щоб залишити слід на землі, щоб бути корисним людям. Це істина, яку проповідує автор у своєму незвичайному творі. Філософську казку «Маленький принц» по праву вважають одним з кращих творів письменника. Кожен рядок має глибоку змістовну насиченість, змушує читача задуматися над сенсом життя. Твір проповідує, як і Біблія, духовні цінності: можна провести чітку межу між духовністю і бездуховністю.

1. Спробуйте відгадати: -  Про кого, про що йдеться?

1.     «Я показав своє створіння дорослим і спитався, чи не страхає воно їх.»

2.     «.. це був хлопчина хоч куди, він дзвінко сміявся і хотів завести собі баранця.»

3.     «Схаменувшись, що її застукали на такій наївній брехні, вона засоромилася й кихикнула кілька разів, щоб Маленький принц відчув свою провину.»

4.     «Адже для нього найважливіше, аби йому скорялися з першого слова. Він терпіти не може непослуху.»

5.     «Шанувати – це визнавати, що я найгарніший, найкраще вбраний, найзаможніший і найрозумніший на всій планеті.»

6.     «Забутися, що мені соромно», -  похнюпившись, зізнався він»

7.     «… Маленькі золотаві штучки, що від них ледацюги поринають у мрії. Ну та я людина поважна! Мені мріяти ніколи.»

8.     «Маленький принц глянув на чоловіка, уважніше й відчув, що він йому припав до вподоби , чоловік, який так ревно виконує накази.»

9.     «Ми пишемо про те, що стоїть віками.»

10.                        «Золоті лани будуть нагадувати мені про тебе.»

11.                        «Добре, коли в тебе є друг, навіть якщо доводиться гинути.»

12.                        «Та я добре знаю, що він повернувся на свою планетку, бо вдосвіта  я не знайшов на піску його тіла».

2. Пригадайте:

-         Хто є головним героєм твору?

-         Який він, Маленький принц? 

-         Яким його бачить автор?

-         Яким ви його уявляєте ? 

Висновок.  - Маленький принц – дитина, щира, відверта, чуйна що живе у світі радості і тривог, яка вміє радіти і журитися, яка не соромиться власних сліз, яка хоче, щоб люди розуміли і любили одне одного; дитина що вміє відчувати, вболівати і бачити більше за інших.

3. Подорож Маленького принца  всесвітом.

-          Перед тим, як потрапити на планету Земля, де побував Маленький принц?

Завдання: скласти в зошиті таблицю, записати, які риси, людські якості уособлював кожен із представників певної планети.

Планета	Представник	Характеристика
№ 1	Король	Необмежена влада, честолюбство
№ 2	Честолюбець	Марнославство, самозахоплення, байдужість до оточення, егоїзм
№ 3	Пияк	Хвороблива пристрасть до пияцтва
№ 4	Бізнесмен	Нікчема, що прагне перетворити неозору красу Всесвіту у власність
№ 5	Ліхтарник	Вірність слову, уміння працювати, освітлювати людям шлях, не думати про себе
№ 6	Географ	Надто поважна особа, яка ніколи не виходить з кабінету, мовляв, їй ніколи тинятися, про все знає з переказів, йому байдужа його планета

-         Чому на жодній з планет він не затримався?

-         Що об’єднує життя на цих планетах?

(Абсурдність існування, даремно витрачене життя, дурні претензії, пов’язані з владою, багатством, почестями, відсутність духовних цінностей.)

Висновок: -   Дитина – Маленький принц – душа світу. Дорослі й діти по-різному оцінюють життя. Для дорослих – найголовніше гроші, влада, кар’єра, честолюбство,  задоволення. Для дітей передусім – дружба, краса, чесність, совість, журба, співчуття. «Тільки діти знають, чого шукають.»

Виявляється, дивний народ ці дорослі. Дрібниці здаються їм важливими, а головного вони не бачать. Замість того, щоб прикрашати свій дім, обробляти свій сад, свою планету, вони ведуть війни, втішаються мізерним, ображають своєю зажерливістю красу світанків, полів і пісків. Хіба так треба жити?

4. Принц на планеті Земля.
 -  Сьома планета, на яку він потрапляє, є планета Земля. Пригадайте:

-         Скільки Маленький принц пробув на планеті Земля?

-          Кого він там зустрів?

-         Завдяки кому він відкриває істину людських взаємин?
      
      Як відбулася зустріч Маленького принца з Лисом?

-         Як ви розумієте слово «приручити ?»

-         Чому навчає лис Маленького принца?

-         Які істини відкрились Маленькому принцу після спілкування з Лисом?

(Пізнати можна тільки те, що  приручиш. А в людей нема часу щось пізнавати. Вони думають, що все продається, але людської доброти, тепла, дружби не можна купити. Найголовніші істини Лиса: «Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив…», «Добре бачить тільки серце…»)

Висновок.   Практично після кожної розмови з жителями астероїдів Маленький принц каже: «Який дивний народ ці дорослі!» Недоліки, які є в цих героїв, наскільки є очевидними для хлопчика, настільки є незрозумілими для них самих. Маленький принц, вирушаючи в подорож, мріяв знайти собі заняття й навчиться чогось. Поки що навчиться він міг лише в Ліхтарника: його відданості своєму слову.

     Але під час перебування на Землі він зрозумів, що таке справжня дружба й любов, почав цінувати свою примхливу, але прекрасну Троянду, знайшов на землі друзів – Лиса й льотчика.

    Отже, справжня сутність стосунків між людьми відкрилась Маленькому принцу все-таки на Землі. А це означає, що і ми мусимо пам’ятати мудрість Лиса, адже відповідаємо за своїх друзів, за свою планету, як Маленький принц за власну маленьку зірку й улюблену троянду.

-  Мандруючи по планеті Земля Маленький принц відкривав для себе найцінніші правила:

·        Всі дороги ведуть до людей.

·        З людьми теж самотньо…

·        Нема нічого досконалого на світі.

·        Люди всі однакові.

·        Мова – це джерело непорозуміння.

·        Добре бачить тільки  серце.

·        Найголовнішого очима не побачиш.

·        Коли ти даєш себе приручити, потім доводиться плакати.

·        У кожної людини свої зорі.

·         Шукати треба серцем.

·        Вода буває потрібна й серцю.

·        Пізнати можна лише те, що приручиш.

 Поміркуйте:

– Які епізоди казки Вас здивували, вразили? А які змусили замислитися?

– Які почуття виникли у Вас до героїв твору? Чому?

– Чого навчає казка «Маленький принц»?

– Яких моральних цінностей торкається в цьому творі Екзюпері?

А дізнаємося ми про це, ознайомившись з афоризмами автора.

5. Перегляд відео «10 цитат. «Маленький принц»

Запис афоризмів в зошити.

1.     «Якщо йти все прямо і прямо, далеко не втечеш ...»

(Планета Маленького принца дуже невелика й ні Баранчикові, ні Маленькому принцу ніде розгулятися. Якщо йти все вперед, не зупиняючись, то не буде часу знайти друзів, створити сім'ю, власний будинок, що так важливо для людини. Буде шлях, але не буде щастя від теплих дружніх людських стосунків.)

2.     «Усі дорослі колись були дітьми, але мало хто з них про це пам'ятає»

(Світ дорослих і дітей різний, тому діти й дорослі не завжди розуміють один одного. Іноді дорослі руйнують віру дитини в себе, свої сили, і це небезпечно. Вони забувають про те, що колись уміли радіти життю, вірити в дружбу і щиро любити навколишній світ).

3.     «Встав уранці, умився, привів себе до ладу – й одразу ж упорядкуй свою планету»

(Людині потрібно стежити як за чистотою, так і за порядком на своїй планеті. Не смітити, своєчасно прибирати, захищати її, стежити за екологією. Не можна забувати про чистоту духовну, потрібно берегти свою душу від паростків зла. Духовна чистота не менш важлива, ніж фізична).

4.     «Потрібно судити не за словами, а за справами»

(Потрібно судити людину й робити про неї висновки не за словами, а за справами, оскільки слова часто можуть не відповідати дійсності).

5.     «Якщо зумієш зробити правильні висновки про себе, значить, ти мудрий!»

(Судити самого себе набагато важче, ніж інших. Потрібно вміти оцінювати себе об'єктивно, визнавати свої помилки).

6.     «Лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима»

(Потрібно довіряти своєму серцю, чинити так, як воно каже, відчувати серцем).

7.     «Ми назавжди берем на себе відповідальність за тих, кого приручили»

(Потрібно нести відповідальність за людей, які стали тобі близькими, піклуватися про них, підтримувати в складних життєвих ситуаціях. Слово «назавжди», підкреслює неможливість зради, розриву стосунків між близькими людьми).

-         А тепер звернімося до теорії літератури.

Доведіть, що «Маленький принц» – філософська казка-притча.

6. Записати в зошитах:

Цей твір – ...

• казка, тому що в ній розповідається про фантастичні події;

• притча, тому що має яскраво виражений повчальний характер, мораль;

• філософська, бо в ній розглядаються «вічні» проблеми – любові, дружби, життя, смерті.

 Зверніть увагу:
- Чого навчив Маленький принц героя?

(Бачити красу, терпінню, душевній пильності, долати смуток і зневіру, судити не за словами, а за справами.

Люди ведуть війни, замість того, щоб підтримувати один одного, порядок на своїй планеті, ображають своєю метушнею й жадібністю красу життя. Не так треба жити! Маленький принц стверджує, що зовсім це не складно, треба тільки працювати кожного дня).

-         Кожна людина, читаючи  казку Екзюпері, замислюється над вічними проблемами життя, засвоює  головні істини людського щастя. Нехай образ Маленького принца залишиться з вами на все життя й допоможе вам, коли ви станете дорослими, не забувати про те, «що всі ми родом з дитинства»

Домашнє завдання.

Написати  самостійно творчу роботу, темою якої буде один із афоризмів Антуана де Сент – Екзюпері. Навести приклади з власного життя.

Роботу виконати до 02.04

Дата уроку: 6 - А - 03.04; 6 - Б -03.04; 6 - В - 02.04;  6 - Г -02.04; 6 - Д - 02.04.

Урок 4. Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми і широта художнього змісту хайку.

Поезія Мацуо Басьо – напіввідчинені двері

Роберт Блай,

 американський письменник

Етапи уроку.

 1. Асоціативний диктант

1. Японська вишня (сакура)

2. Квітка, символ Японії (хризантема)

3. Найвища точка Японії, вулкан.(Фудзіяма)

4. Мініатюрна скульптура, невеликий різний брелок на традиційній японській одежі кімоно (нецке)

5. Створення композицій з квітів, стебел, тощо в спеціальному посуді і розміщення їх в інтер'єрі. В основу цього мистецтва покладено принцип вишуканої простоти, через природну красу матеріалу (ікебана)

6. Японська буква (ієрогліф)

7. Японський національний одяг (кімоно)      

8. Мистецтво складати фігурки з паперу (орігамі)

9. Мистецтво вирощування карликових дерев (бонсай)

10. Японське бойове мистецтво. Боротьба, в якій беруть участь дуже великі чоловіки (сумо)

11. Велетенська хвиля (цунамі)

12. Незвичайний сад при монастирі, де немає дерев (сад каміння. Філософський сад).

- Сьогодні ми вирушимо до чарівного саду японської поезії, який розташований на Далекому Сході, у Країні Висхідного Сонця, яку здавна називають Японією.

1. Хоку.
 Японська поезія – хоку, з якою ми сьогодні ознайомимося, така ж не­звичайна, як і вся культура цієї країни. Складається вірш усього з трьох рядків без рим, та й зміст, на перший погляд, не зовсім зрозумілий. Але за удаваною простотою криється складне плетиво асоціацій, натяків, символів. Спробуємо побачити й зрозуміти, що ховається за ними!  Спробуємо відчинити двері у чарівний сад японської поезії.

2.     Дидактична гра «Збери прислів’я».

Із даних фрагментів складіть японські прислів’я та приказки. Як вони характеризують японський народ? Що цінують, поважають у цій країні?

Озирайся на минуле,	а людина – ім’я.
Усякі діла	мале.
Кого хоч день мав за вчителя,	з малих починаються.
Умій цінувати	три роки голоду.
Сокіл цінує свої крила,	а очі розплющеними.
Рік бунту --	все життя поважай, як батька рідного.
Рот тримай закритим,	у непоказній оболонці.
Перлина любить ховатись	коли хочеш знати майбутнє.

У Японії майже на кожний день припадає яке-небудь свято (продовження словникової роботи).

·        «ханамі» - замилування квітами;

·        «цукімі» - замилування місяцем;

·        «юкімі»- замилування снігом.

3. Перегляд відео «Японія – країна Мацуо Басьо»

4.         Поезія в житті японців.

Любов до поезії виникла у японців тоді, коли літератури як такої ще не було. Одна із давніх японських традицій – довіряти свої почуття віршам.

Життя Японії неможливо уявити без поезії. Поетичні рядки тут можна знайти скрізь: на картинах, дерев’яних ляльках, рушниках, серветках тощо. Коли цвіте сакура, всі японці стають поетами, приколюють листочки з віршами просто до квітучих дерев або голосно декламують.

Ще з  давніх часів щосічня влаштовують поетичні змагання: десятки тисяч японців читають вірші. Найкращі виконавці виступають на церемонії в присутності імператора.

5.        Мацуо Басьо.

      З усіх майстрів японської поезії найвідомішим є Мацуо Басьо. В Японії існують  певні традиції відносно імен. Так, ім'я дитини змінюється  кілька разів, аж поки у повнолітті людини не отримує «дорослого» імені. За японською традицією, прізвище людини ставиться на першому місці, а ім'я – на другому.

Так от перше ім'я поета було Дзінсітіро. У 18 років він отримав ім'я Менфуса. Поети часто обирають для себе літературний псевдонім.

Не один псевдонім мав Мацуо Менфуса. Але Басьо – найвідоміший із них. (Басьо з японської мови перекладається як «бананова пальма» або «бананове дерево». Ще відомий псевдонім – Тосей – «квітка персика»).

Народився Мацуо Басьо у 1644 році в місті Уено, провінції Іга. Батько його походив із самурайського роду Мацуо, був учителем каліграфії (вчив майстерно і правильно писати ієрогліфи).

Біографи говорять, що  в 9 років майбутній поет став служити синові й наступникові володаря замка Уено. Сам наступник був лише на 2 роки старшим від Мацуо. Хлопців об’єднували не тільки дитячі розваги, а й спільні інтереси – любов до поезії.

На жаль, друг дитинства помер у ранньому віці. Басьо важко пережив його смерть і вирішив піти в місто Едо й прийняти постриг  (стати ченцем). Рідні відмовляли його від цього, але він все ж таки вирушив до Едо. Однак ченцем стати йому не судилося. Любов до поезії цілком змінила його долю.

На молодого поета звернули увагу. Вірші Басьо друкували в столичних збірках, його запрошували до участі в поетичних турнірах. Скоро Басьо став відомим поетом, у нього з'явилися учні. Але матеріальне становище поета залишалося скрутним. Тоді один із його учнів, син багатого торговця, умовив свого батька подарувати вчителеві невелику хатинку коло озера в передмісті Едо. Біля хижки посадили бананові дерева. Оселю поета називали «Басьоан» («Бананова хатинка»), а її господаря – «Той», хто живе в банановій хатинці», а потім ще простіше – Басьо («бананове дерево»). Поет нарешті відчув себе щасливим, він тепер мав змогу спокійно творити.

Узимку 1682 року пожежа знищила більшу частину міста Едо. Згоріла й бананова хижка Мацуо Басьо. Ця сумна подія спонукала його відправитися в мандри країною. Під час однієї з подорожей до міста  Осака у 1694 році Басьо помер.

Підсумками його мандрів стали ліричні вірші. Ці вірші  називають хоку або хайку.

Переглянути відео про життєвий та творчий шлях Мацуо Басьо можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=bH6LPcllm5M

6.        Робота з підручником (ст. 192).

    Японська поезія дуже незвична. Тому й аналізувати її не можна так, як звичні нам поезії. Щоб  зрозуміти хоку потрібно включити уяву, тобто їх треба відчути і намалювати в уяві картину, яку зображує поет. У хоку паралельно відображаються стан природи, думки та почуття людини через окремі деталі, «сезонні слова».

Перегляд відео «Мацуо Басьо  - життя поета»

7. Запис  у зошитах:

Хоку (від япон. «початкова фраза») – неримований тривірш у японській поезії. Хоку має 17 складів.

Схема хоку -  5/7/5/: п’ять складів у першому рядку, сім – у другому, п’ять – у третьому.

 Головна тема хоку – життя природи й людини в їх нерозривній єдності. Для хоку характерні «сезонні слова».

Головні ознаки хоку:

1. Має три рядки.

2. Немає рими, має ритм.

3. Має визначену кількість складів: 5-7-5.

4. Використання сезонних слів.

Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання. Своїм змістом вони близькі до живопису.

8. Спробуйте висловити враження від японської поезії.

Перед вродою квітів

Соромно стало місяцю?-

Сховався за хмаркою.

(Немає нічого кращого за весну, коли все навкруги розцвітає. Краса квітів затьмарює все, навіть красу місяця)

Скільки різних трав!

І в кожної свої квіти.

Оце і є подвиг!

(Захоплення природою, її розмаїттям, неповторністю. Особливістю, красою. Так і люди: всі різні – і неповторні.

Білий лотос-цвіт:

Не цурається багна,

Із якого виріс.

(Прекрасна квітка лотоса росте серед болота, живлячись ним і прикрашаючи його. Воно для неї найрідніше. Так ї людина: якого б рівня не досягла, має не забувати, хто вона й звідки.)

9. Аналіз хоку

Виразне читання хоку Мацуо Басьо зпідручника «Старий ставок…», «Метелик літає…» та ін.

Старий ставок!

Жабка стрибне –   

Сплеск пролунає.

1.     Який настрій створює хоку? (Одночасно сумний і веселий)

2.     Який образ навіює сум? (Образ ставка)

3.     Який образ веселий? (Жабки)

4.     Якою ви уявили жабку і ставок?

5.     Що змінилося з її появою? (Сплеск – звук, пішли кола по воді - рух)

6.     Яким став світ, настрій? ( Рухливішим, живішим, веселішим)

Висновок:

І навіть невеличка жабка може змінити великий світ хоча б на мить.

10. Хоку  Мацуо Басьо «На всохлу гілку…»  Вірш опубліковано в 1681 р. Він вважається першим справжнім  шедевром поета. 

На всохлу гілку

сів ночувати крук.

Глибока осінь.

1.     Про яку пору року йдеться  у вірші?

2.     Які сезонні слова вживає поет?

3.     Які асоціації виникають у нас, коли ми читаємо це хоку?

(Крук – старість, мудрість; осінь – старість людини, кінець року)

Кількома деталями поет змалював картину нічного пейзажу, картину осені. Але художня деталь, може мати прихований зміст і викликати певні асоціації. Наприклад, всохла гілка, у японській поезії – це символ осені, може бути ознакою близької старості.  Крук, який сів ночувати, у народній творчості асоціюється з мудрістю. Глибока осінь – це картина природи, яка втратила свою зелень, барви, свіжість і молодість. Поет зобразив осінній пейзаж і через нього свій душевний стан.

Пори року	Сезонні слова
Весна	Сакура, квітуча слива, соловей, жайворонок, ластівка, жабка
Літо	Троянда, лілія, веселка, роса, равлик, зозуля, цикада, муха
Осінь	Хризантема, осіннє кленове листя,  крук, всохла гілка
Зима	Сніг, холод, кінець року, грудень, короткий день

Поміркуйте:

-         Про що переважно розповідають хоку Басьо?

-         Які поетичні образи ви запам’ятали?

-         Чому Басьо називають новатором в японській поезії?

-         Що було матеріалом для хоку Басьо?

-         У чому бачив призначення поета Басьо?

Японці вміють насолоджуватись красою соснової гілки, краплинки роси, тоді як європейці прагнуть охопити поглядом весь світ. У японській культурі мистецтво і природа, мистецтво і буденне життя взаємопов’язані, тому будь-яка річ поєднує в собі красу і практичність. Для японця природа – це скарбниця прекрасного, вона є мірою усіх речей. Що є природнім, то не може бути повторним.

Уміння цінувати красу і насолоджуватися нею потрібно виховувати усе життя, Давайте і ми зараз спробуємо доторкнутись до краси, осягнути сенс миті, яка вже не повториться.

«Вдивляйтеся у звичайне - i побачите несподiване; вдивляйтесь у непривабливе - i побачите привабливе; вдивляйтеся в просте - i побачите складне; вдивляйтеся в мале­ i побачите велике. Вдивляйтеся, вслухайтеся, не проходьте повз. Головне ­- побачити прекрасне i не залишитися байдужим.!»

  Домашнє завдання.

1.     Прочитайте хайку «Метелик літає…» та «Квітучі сливи…». На основі їхнього змісту виконайте завдання 1 на стор.195.

Роботу виконати до 05.04

Дата уроку: 6 - А -  08.04; 6 - Б - 06.04; 6 - В - 07.04; 6 -Г - 07.04; 6 - Д - 06.04

Урок 5. Тема:  Мацуо Басьо.  Хоку – поезія краси та неповторності.

                                          Вы бросали в нас цветами

                                          Незнакомого искусства,

                                           Непонятными словами

                                           Опьяняя наши чувства.

                                                          Н.Гумилёв                                      

1. Перевірте себе:

- Давайте пригадаємо життєвий та творчий шлях Мацуо Басьо. Спробуйте дати відповіді на запитання (записати у зошити):

-         Що найбільше цінує М.Басьо у житті для людини?

-         Чому Басьо багато часу проводить у мандрах?

-         Який псевдонім мав поет, з чим це пов’язано?

-         Який жанр японської літератури довів до майстерності М.Басьо?

-         Чи схожі ці вірші на поезію, яку ми звикли читати в інших поетів?

-         Що ж є характерною, визначальною рисою хоку?

 Щастя – це постійний пошук, пізнання себе й природи, це – чиста совість. Такої думки дотримувався й Мацуо Басьо. Мандруючи, шукав такі куточки природи, де до нього ніхто не бував. Там надходило натхнення, поетичне прозріння.

Тож спробуємо і ми сьогодні осягнути художній простір японської поезії, неповторної, загадкової, дивної. Поезія Басьо – літопис його життя, результат подорожей Японією і роздумів. Дивна країна, країна, що першою в світі зустрічає схід Сонця. Країна, де майже кожен день року є днем милування: сакурою, сливою (хагі), що прикрашає восени своє абсолютно безлисте гілля, або місяцем, або зіркою, або співом пташки. Не можна перелічити усього, на чому зосереджують свою увагу японці.

З чим це пов’язано? У першу чергу з особливостями сприйняття навколишнього світу японцями. Людина себе вважає невід’ємною часткою природи. Часткою листочка, що впав із дерева, квіткою, яка щойно розквітла, гірським стрімким потоком, птахом, твариною – усім, що може побачити людина.

-  «Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці». Ця мудрість подобалась Басьо-сенсею з дитинства, тому й мав здібності помічати красу у тому, що багатьом здавалося незначним, буденним.

       2. Поміркуйте, що ви дізнались про Японію?

1.     Символи країни - …

2.     Найменша грошова одиниця - …

3.     Найвища гора Японіїї - …

4.     Традиційний одяг японців - …

5.     Японський лицар - …

6.     Найвідоміші поєзії Японії - …

7.     Його ім'я у перекладі означає «Бананова пальма» - …

8.     Мистецтво складання квіткових композицій - …

9.      Японські фігурки з паперу - …

-          Японія… Недосяжна, як вершина Фудзі, крихка, як гілочка сакури, гостра, як меч самурая… Вже протягом багатьох століть – японська культура, мистецтво, література дивують нас чарівністю та неповторною красою.

    

- Басьо, використовуючи принципи художнього паралелізму, створює вірші-замальовки, вірші-посвяти, вірші-елегії. Митець формує основні принципи поетики хоку, які полягають у таких поняттях як: сабі, саторі, карумі.

       3. Словникова робота.(запис у зошитах)

Сабі – краса і гармонія у простоті, печаль, просвітлений смуток, коли час є безкінечним.

Саторі – осяяння, інтуїтивне пізнання світу, що досягнуте раптово.

Карумі – легкість, тепле співчуття людині, красу у буденному.

Басьо вважав, що результатом опанування даних понять є хоку. Темою хоку є людина та природа, їх нерозривність. Найчастіше мініатюрні поезії об’єднувалися за тематикою: мандрівки, краса природи, рослин, птахів, філософські погляди на життя.

          4. Перегляд відеофільму «Мацуо Басьо. Хоку»

    Ви вже зрозуміли і відчули, що хоку – це     «зорова поезія», поезія душевних     переживань, мрій, спогадів і кожен може інтерпретувати вірш по-своєму.

    Поезія природи – різної як і людське життя, що вгадується у підтексті. Саме ці       ознаки дають можливість сприймати хоку, як поезію загадки через осяяння, просвітлення, пізнання краси.

5. Прочитайте хоку в перекладі М.Лукаша,      спробуйте пояснити їхній зміст

-         Рік кінчивсь, а мандри ні:
далі в стоптаних сандалях,
в зношенім брилі...

- Мандрівник — і все:
це тепер моє ім'я.
Йде осінній дощ.

- Із далеких літ
скільки всього нагадав
цей вишневий цвіт!

6.Складіть асоціативне гроно і запишіть в зошиті

                  Тема грона: «Визначальні риси Хоку»

            (схема, тематика)

Для того, щоб пізнати світ – перш за все необхідно пізнати самого себе: через інтуїцію, а не логіку, проникнути в сутність речей. Чи притаманне вам інтуїтивне відчуття? Спробуйте і ви стати співавтором у довершеному мистецтві – складання хоку.

7.     Творче завдання (Дописати третій рядок)

1.     Так легко проплив угору,                      

І раптово засоромився                                 

…………………………...                           

2.     Дорого моя!                                             

Немає нікого назустріч,                              

Тільки …………………..              

3.     Гірська троянда.                                      

Її гілочки так і просяться                                 

…………………………...   

                         

- Японські поети повторюють знову й знову: вдивляйтесь у звичне – і побачите несподіване, вдивляйтесь у непривабливе – і побачите привабливе, вдивляйтесь у просте – і побачите складне, вдивляйтесь у частки – і побачите ціле, вдивляйтесь в мале – і побачите велике. Басьо доніс до нас запашні квіти японської поезії, дивовижні, неповторні, що п’янять своїм ароматом .

 Домашнє завдання: скласти хоку за опорними словами:

1. Засохла квітка, книга, пам'ять.

2. Сніг, соснові гілки, зима.

3. Крапля роси, ранок, надія.

4. Веселка, небо, радість.

Роботу виконати до 09.04.

Урок 6. Дата уроку: 6-А – 10.04,  6-Б – 10.04,

6-В – 09.04,  6-Г – 09.04, 6-Д –  09.04.

Тема:  Роберт Бернс  «Моє серце в верховині…»

Етапи уроку

- У 2019 році світ відзначав 260-річчя від дня народження видатного шотландського поета Р.Бернса. Що ми в Україні на початку ХХІ століття знаємо про цей символ духу цілого народу? Як сприймаємо ми сьогодні це втілення гідності і слави Шотландії? Тієї Шотландії, що так само, як і ми, українці, розбрелася діаспорою по всьому світу, проте не забуває голосу своєї землі, чітко упізнає себе скрізь на планеті за звичаєвою поведінкою, вдачею, жестом, інтонацією? Сьогодні ми з вами познайомимося з народним поетом, шотландським ліриком Робертом Бернсом.

1.     Робота з портретом (с.195)

Поміркуйте:

- Про що свідчить вираз обличчя людини на портреті?

- Що ви можете сказати про очі поета?

- Чи можна сказати, якою людиною був Роберт Бернс?

2.     Знайомство з біографією поета.

- Роберт Бернс народився 1759 року в с. Алловей (Аллоуей) у Шотландії. На той час країна, яка ще в XV ст. мала чудову культуру, літературу, остаточно втратила свою державність — незалежність, парламент, літературну мову. Офіційною стала англійська мова, а шотландська народна збереглася лише в старих легендах, казках та піснях. Але з’являється поет, який оспівує любу Шотландію, характер шотландців, мову, красу природи. І стверджує, що дух народу, його прагнення до волі, його культуру знищити неможливо. Це був Роберт Бернс.

Батько Роберта, хоч і був селянином-бідняком, розумів, що його дітям необхідна освіта. Зробив у будинку полицю, поставив на неї книжки. Вечорами в сім’ї влаштовувались читання, незважаючи на те, що часто не було шматка хліба.

Мати майбутнього поета мала прекрасний голос, веселий характер. Часто, сидячи за прялкою, співала народних шотландських пісень. Мабуть, народні пісні вплинули на творчість Р. Бернса і його вірші такі мелодійні. Юний Роберт починає писати вірші. Рідні, сусіди, знайомі — у захопленні. Твори поета вивчалися напам’ять, передавалися з вуст в уста, ставали піснями.

Бернс мандрує рідним краєм, збирає старовинні шотландські легенди, балади, ґрунтовно вивчає шотландську мову, мріє стати народним співцем. Але життя суворе.         У 1784 р. в родині Бернсів сталося нещастя: помер батько. Сини вирішили перевезти сім’ю до ферми Моссґіл біля селища Мохлін. Перебування Роберта на цій фермі виявилося надзвичайно плідним. Лише на рідній землі, серед чудової шотландської природи серце поета б’ється вільно й натхненно.

   Саме тут були створені його найкращі ліричні твори: «Польовій миші», «Гірській маргаритці», «Молитва священика Віллі».

     У 1786 р. вийшла друком перша збірка віршів Р. Бернса, до поета прийшла слава.

Читачі цінували його за патріотизм. Бернс був чудовим співцем своєї батьківщини — Шотландії. Він із захопленням описував красу її природи, традиції та звичаї народу, оспівував «чесну бідність» простих людей.

       У 1787 р. Бернс здійснив подорож гірською Шотландією і прикордонним краєм, записуючи мелодії і слова пісень, які потім включив у видання «Вибраних шотландських мелодій» (1792). Вважаючи своїм патріотичним обов’язком пропагування шотландських народних пісень, щоб зберегти їх для нащадків, Бернс відмовився від гонорару за цю збірку.

      У 1788 р. Бернс оселився на занепалій фермі в Елісленді. Гроші з гонорарів за книги поет спробував вкладати в ферму, але тільки втратив свій капітал. Основним джерелом прибутку з 1791 р. для нього стала служба збирача податків. Вірші Бернс писав у перервах між службою. У 1789 р. він написав поезію «Моє серце в верховині…».

       Із 1795 р. поет почав тяжко хворіти: ревматизм позначився на ослабленому ще в молодих роках серці. Помер Бернс 21 липня 1796 р.   

(Перегляд відеофільму «Роберт Бернс»)

- На батьківщині поета 25 січня широко відзначається національне свято -  День народження Р. Бернса. Шотландці дуже пишаються своїм знаменитим співвітчизником і шанують його пам’ять. Свято проводиться не тільки в Шотландії, але і в багатьох інших областях Великої Британії.

    День народження Р. Бернса прийнято святкувати у формі вечері, проведеної за певним сценарієм. Спочатку — невелике сценічне дійство з віршами, піснями та народними танцями, а потім смачна трапеза. У цей день шотландці дістають з гардеробів національні костюми — кілти. Усі страви заносять до кімнати під звуки шотландської волинки. У процесі свята читають вірші Р. Бернса.

3. Пригадайте, а що ми знаємо про Шотландію?

  Шотландія – це країна на півночі Великобританії. Це частина Об'єднаного Королівства. Шотландія поділена на три частини: Південні Височини, Центральні Низини та Високогір'я, а також острови. Велика кількість місць в Шотландії являють собою справжній рай, недоторканий людиною. Столиця Шотландії –  Едінбург, відомий своїми замками. Глазго -промислова столиця Шотландії. Це третє за величиною місто Великобританії. Типова продукція, що виробляється в Шотландії - лісоматеріали, віскі, лосось. Гольф - шотландська національна гра, яка була винайдена у цій країні.

Шотландія також країна міфів та загадок; у кожному палаці є свій привид. Кажуть, що в палаці Глеміс їх дев'ять. Та, зрозуміло, усі знають про Лох-Несське Чудовисько. Кажуть, Нессі має довжину приблизно шість метрів й довгу тонку шию. Перші відомості про чудовисько датуються 565-м роком. З 1934 року тисячі людей почали стверджувати, що вони бачили чудовисько. Вчені обстежували озеро та робили фотографії, але наукового пояснення цієї загадки не знайдено.

На гербі Шотландії зображено червоного геральдичного лева на золотому полі в оточенні червоної подвійної облямівки пророслої ліліями.

Волинка - національний музичний інструмент, неофіційний символ Шотландії.

Кілт (англ. кilt) — предмет національного шотландського чоловічого одягу у вигляді спіднички, традиційний одяг Шотландських горян.

Квітка чортополоху є напівофіційним національним символом Шотландії і зображується, зокрема, на грошових знаках. Згідно переказу, в XIII столітті прибережні поселення скоттів страждали від набігів вікінгів. Одного разу вдалося уникнути несподіваного нічного нападу завдяки тому, що вікінги босоніж зайшли в зарослі шотландського чортополоху, чим видали себе.

Характер шотландського народу і його спосіб життя складалися під впливом природного оточення. У цій країні широко поширені скелясті пагорби і болота, а в її центральних і західних районах переважають гори. А шотландці - це гірський народ, що відрізнявся гордістю, доблестю та хоробрістю.

Пригадайте:

Роберт Бернс був патріотом Шотландії.

- Кого називають патріотом?
-Чи вважаєте ви патріотами себе?

4.      Аналітичне дослідження вірша Р.Бернса «Моє серце в верховині…»

 Лірика Р.Бернса глибоко патріотична. Гарячим почуттям любові до рідної Шотландії пройнятий вірш «Моє серце в верховині…». Кожен шотландець знає його напам'ять.

Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.

      Найголовнішою темою поезій Р.Бернса була тема зображення краси природи рідної Шотландії. Поняття "батьківщина" і "природа" були злиті для нього в єдине ціле. Він чув "музику землі", і вона надихала його на створення чудових картин природи. Для поета природа - це джерело натхнення до творчості.

Вірші поета ґрунтуються на фольклорних жанрах народної пісні, балади. У лаконічній і простій формі поет передавав великі почуття і глибокі думки; в його поезії розкрилися душа народу, гідність трудівника, його мрія про вільне і щасливе життя. Тому, при досліджені зверніть увагу на елементи фольклору: традиційні образі й символи, постійні епітети, повтори та ознаки пісні.

Прочитайте вірш у підручнику.

- Яке враження справив на  вас вірш Р.Бернса?

- Чи всі слова зрозумілі? Чи звернули ви увагу, хто є автором перекладу поетичного вірша українською?

 Вчені, як і прості читачі, вважають художній переклад Миколи Лукаша «Моє серце в верховині» практично досконалим, тому що в уяві читача при сприйнятті тексту виникають зовсім інші гори, не ті, що, виникають у уяві автора оригіналу, а ті, що нагадують нам дуже наші, українські.

Поміркуйте:

- Яка картина світу природи постає перед читачем?

- Які образи вас привабили найбільш? Чим?

- Де знаходиться серце поета?

- Чому саме в верховині? Де ж вона є?

- Чи можна стверджувати, що поет понад усе любить свою Батьківщину?

      Читаючи вірші Роберта Бернса та інших поетів, складається враження, що з тобою спілкується сам автор. У ліричних творах автор живе своїм життям у новій художній дійсності — у світі ідей, думок, образів, переживань, створених ним самим. Тут виявляється ніби друге ліричне «Я» поета. У літературознавстві це друге ліричне «Я» називають ліричним героєм.

5.     Словникова робота. Записати в зошити:

Верховина - верхня, найвища частина чого-небудь (переважно гори, дерева). Верховиною також називають високогірну місцевість в Українських Карпатах.

Ліричний герой — це особа, думки й почуття якої виражаються в ліричних творах.

Ліричний герой — образ автора в ліриці, його поетичне «я». Ліричний герой багато в чому схожий на автора, але, як і будь-який персонаж, містить елементи художньої вигадки. Тому не слід ототожнювати його із самим поетом.

6. Дайте відповіді на запитання:

-  Від імені кого ведеться розповідь у вірші? (Від імені ліричного героя)

-  Поясніть, як ви розумієте вислів "дума... соколом буя"? (Дума ліричного героя про свободу, волю).

-  Ким постає перед нами ліричний герой? (Він добре знає свій край, гуляючи відомими стежками високих гір, мріє про визволення рідного краю, любов до рідного краю переповнює серце героя і самого поета почуттям вольності, свободи, патріотизму)

«Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов»

- Як ви розумієте ці слова?  (Ліричний герой прощається з рідним краєм. Залишаючи його, він залишається сином своєї Вітчизни).

- Як описує Р.Бернс свій рідний край? (Сині гори, темні звори — ущелини, світлії луги, пущі дикі, тіняві гаї, буйні ріки, бистрі ручаї)

- Подумайте, навіщо автор повторює  наприкінці вірша першу строфу? (Цим поет ще раз підкреслює свою любов до Батьківщини, щирість почуттів ліричного героя, адже його душа знаходить спокій тільки в рідних просторах).  

- Визначте ,  яким є ліричний герой Р.Бернса? (Він – син свого народу. Звичайне селянське життя приносить йому і втіху, і сум. Цей герой наділений проникливим ліризмом, характерним для задушевних фольклорних пісень)

Запишіть в зошитах:

-  Сформулюйте тему вірша Р. Бернса? (Любов і відданість ліричного героя (і самого поета) своїй землі, рідній природі).

-  Яка головна ідея поезії? (Вічний зв'язок людини з природою та батьківщиною.)

- Як ви думаєте, чи пов'язана ця поезія з біографією поета? (Роберт Берне — поет, який "ходив за плугом" і "не залежав ні від кого", завжди був вірний свої рідній землі; він оспівав батьківщину своїх предків, прославив волелюбний характер гірського народу Шотландії).

- Поезія шотландського класика Роберта Бернса про відданість рідній землі, про тугу людини, яка до кінця лишилася вірною покликанню серця, ось уже кілька десятиліть бринить у перекладі Миколи Лукаша.

    Україна – Шотландія, дві країни  - одна краса! Як Україна, так і Шотландія, вражають не лише своїми неповторними краєвидами, а й схожою історією боротьби за незалежність, подібним менталітетом українського і шотландського працелюбних народів. Та все ж  узагальненим символом України й Шотландії по праву вважаються генії слова - український Тарас Шевченко та шотландський Роберт Бернс.

 Домашнє завдання .

1. Читати статтю підручника про Р. Бернса , вивчити визначення «ліричний герой».

2.  Вивчити вірш «Моє серце в верховині…» напам’ять, зняти  відео своєї декламації вірша і надіслати вчителю.

Роботу виконати до 13.04